прагнуть до шкільних успіхів, стримані, замкнуті та мають занижену самооцінку;
діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності – тривожні, неуважні, важко пристосовуються до шкільних вимог;
діти з низьким рівнем інтелекту креативності зовнішньо добре адаптуються, мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю [Дружинин В., 1999, 216-217].
Таким чином, коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, незалежна. А при поєднанні креативності з невисоким інтелектом формується невротична тривожна людина з поганою адаптованістю до вимог соціального оточення і тяжкою долею.
Таким чином, дослідження творчості розглядають чотири основних аспекти:
І творчий процес
ІІ творчий продукт
ІІІ творчу особистість
ІУ творче середовище
Виділені аспекти можна представити схематично (Мал. 2).
Мал. 2. Основні аспекти дослідження творчості
Як бачимо, всі аспекти творчості є взаємопов’язаними та обумовлюють один одного. Але в подальшому акцент буде робитися на розгляді саме творчої особистості.
Умовно визначаються три області дослідження творчих особистостей:
дослідження їх рис та мотивів;
дослідження творчості особистості у зв’язку з психопатологією;
дослідження творчості у зв’язку з самоактуалізацією.
В даній роботі особливий інтерес представляє третя область досліджень, тому в наступних параграфах вона буде пріоритетною.
Висновки з першого розділу
Наведене в першому розділі дозволяє зробити такі висновки:
До творчості людину спонукають пізнавальні потреби; роль інтелекту для творчості полягає в його здатності виконувати адаптивну функцію, створювати гнучку і водночас стійку рівновагу в поведінці людини.
Існує єдність логічного та інтуїтивного в творчому процесі, що підтверджує однаково важливу роль як свідомих так і безсвідомих компонентів творчості; творчість досягається тоді, коли безсвідомі ідеї проникають в свідомі твердження.
Важливе місце в творчості займають емоційні переживання (афективний компонент творчості), які спрямовують творчий процес.
Рівень прояву творчості залежить від особистісних якостей та від характеристик середовища.
Попереднє створення продуктів діяльності є можливим тільки завдяки творчій уяві.
Створення нового творчого продукту залежить від особистості творця та сили його внутрішньої мотивації; мотиваційна сфера особи виступає одним з найважливіших компонентів її творчого потенціалу.
Творчі продукти можуть бути різноманітними за своєю природою: створення музики, поеми або картини, нових філософських поглядів, відкриття хімічної формули, винайдення нового кулінарного рецепту, самовдосконалення характеру і т.д.
Специфічною властивістю творчого процесу, продукту, та особистості являється їх оригінальність.
Основним джерелом творчості є прагнення людини до самовизначення та самоактуалізації.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1. Характеристика вибірки піддослідних та стратегія формування дослідних груп
В процесі побудови вибірки було враховано три основних параметри її формування:
Об’єм вибіркової сукупності.
У відповідності з планом дослідження загальний об’єм вибірки включає 90 осіб – молодь міста Рахова Закарпатської області від 15 до 25 років (42 юнаки та 48 дівчат).
Тип та процедура відбору.
При формуванні вибірки був застосований цілеспрямований підхід та було стратифіковано групи, члени яких відрізняються можливостями прояву творчих здібностей:
Експериментальна група А) молодь від 15 до 25 років (30 чоловік), яка свідомо прагне самоактуалізації в творчості та досягла певних успіхів у творчій діяльності (переможці літературних та музичних конкурсів, учасники художніх виставок та театральних вистав);
Експериментальна група Б) учні 11 класу школи № (30 чоловік), які навчаються за спеціально розробленими програмами;
Контрольна група В) учні 11 класу школи № (30 чоловік), які навчаються за стандартними програмами.
За проявом творчих здібностей в своїй переважаючій діяльності першу та третю групи можна розглядати як контрастні.
Якість вибірки.
Характеристики основної групи піддослідних відповідають характеристикам вибраної нами популяції за наступними критеріями:
1) молодь віком від 15 до 25 років;
2) молодь, яка займається творчою діяльністю або має можливості прояву творчих здібностей.
З метою підвищення репрезентативності вибірки припускається порівняльний аналіз емпіричних даних основної групи Б та контрольної групи В.
2.2 Характеристика психодіагностичного інструментарію та процедура проведення емпіричного дослідження
В даному емпіричному дослідженні, у відповідності з планом, були використані чотири психодіагностичні методики:
Самоактуалізації тест (САТ) ( Автор: Е. Шостром).
Фрайбургзький особистісний опитувальник (FPI), модифікована форма “В” (Автори: І. Фаренберг, Х. Зарг, Р. Гампел).
Тест С.Медніка RAT (тест віддалених асоціацій), автори адаптації – Л. Т. Олексієва, Т. В. Галкіна (Інститут психології РАН).
Стислий варіант тесту Торренса – субтест “Завершення картинок” (Complete Figures), автор адаптації – О. М. Воронін, 1993-1994 рр. (Інститут психології РАН).
Опис зазначених вище методик:
Самоактуалізації тест (САТ).
Даний тест включає в себе 14 шкал – дві базові, які вимірюють глобальні характеристики самоактуалізації, та 12 додаткових шкал,що орієнтовані на реєстрацію окремих її аспектів.
При описі різних особистісних рис виділяються і представляються тільки два крайніх полюса їх розвитку: високий та низький, відповідно позитивне або негативне значення розвитку окремої риси. Характеристика та опис шкал методики САТ наведені в додатку А.
Опитувальник САТ включає 126 суджень, які стосуються різних сторін життя особистості та її взаємодії з іншими людьми. В них присутні прямі та побічні питання.
До кожного питання тесту надаються на вибір два можливих альтернативних судження, з одним з яких піддослідний повинен виразити свою згоду, відхиливши інше.
Кожна шкала опитувальника містить в собі певну кількість пунктів, за допомогою яких підраховується загальна сума балів по кожній шкалі. Ці так звані “сирі” бали переводяться в Т-бали (або в стенайни) за допомогою відповідних засобів обробки – комп‘ютерної або при використанні профільних бланків.
Психодіагностику за даною методикою можна проводити як індивідуальним, так і груповим засобом [Поляков В., 1999, 103-112].
Особистісний опитувальник FPI (форма “В”).
Це монофакторний особистісний тест, придатний для діагностики деяких важливих властивостей особистості.
Опитувальник FPI містить 12 шкал. Загальна кількість питань – 114. Одне (перше) питання в жодну зі шкал не входить, так як має перевірочний характер. Шкали опитувальника І-ІХ є основними (або базовими), а Х-ХІІ – похідними (інтегруючими).
Похідні шкали складаються із питань основних