Висновки з другого розділу

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

-часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;

-у них відмінна пам’ять, яка базується на ранньому мовленні та абстрактному мисленні;

- рано починають класифікувати інформацію та власний досвід, із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їх метою є не приведення колекції в ідеальний та досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових засадах;

- здатні займатися декількома справами відразу, наприклад, стежити за двома або більш виникаючими навколо подіями;

- вони дуже цікаві, активно досліджують навколишній світ та не терплять яких-небудь обмежень своїх досліджень;

- у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки, а також будувати альтернативні моделі та системи виникаючих подій;

- легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання та терпіти не можуть, коли їм нав’язують готову відповідь;

- здатні тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально занурюються в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

- обдарованим та талановитим дітям властиво сильне розвинене почуття справедливості, вони однаково сильно реагують на далекі проблеми, побачені по телевізору, та на виявлену особисто несправедливість з боку навколишніх;

- добре розвинуте почуття гумору, вони обожнюють "шпильки", гру слів та часто бачать їх там, де однолітки не виявляють;

- обдаровані діти постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки ще"не по зубах", та в рішенні деяких з них домагаються успіху;

- для обдарованих дітей, як правило, характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків якої-небудь події;

- вони надзвичайно сприйнятливі до невербальних виявів почуттів та емоцій оточуючих їх людей та схильні до мовчазного напруження, виникаючого навколо них;

- обдаровані діти часто володіють екстрасенсорними здібностями;

- вони часто негативно оцінюють себе, навіть вважають ненормальними, що викликається соціальним неприйняттям їх з боку однолітків;

- більшість обдарованих дітей сплять менше своїх однолітків та раніше відмовляються від денного сну;

- обдаровані діти іноді зазнають труднощів з тонкою координацією рухів;

між візуальним сприйняттям та механічними рухами. Особливо яскраво це може виглядати на фоні розвинених пізнавальних здібностей;

- вони часто прагнуть доводити все до повної досконалості;

- обдаровані діти відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати декілька справ одночасно або братися за дуже складні задачі;

-в спілкуванні між собою обдаровані діти справляють враження таких, що говорять разом, не чуючи один одного. Однак вони завжди можуть тут же перейти на "нормальне" спілкування та довести, що це не так;

- обдаровані діти часто роздратовують однолітків та оточуючих людей звичкою поправляти інших та завжди вважати себе правими;

-у вигляді захисної реакції на нерозуміння однолітками обдаровані діти часто використовують глузування, висміювання, жартування навіть над батьками та вчителями;

- якщо обдарована дитина не має друзів серед однолітків, вона починає товаришувати з дорослими дітьми;

- обдарованим дітям бракує емоційного балансу, в ранньому віці вони нетерплячі та поривчасті.

РОЗДІЛ 3. УМОВИ, ПРИ ЯКИХ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА В ОЗДОРОВЧОМУ ТАБОРІ БУДЕ СПРИЯТИ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ ПІДЛІТКІВ

3.1. Надання соціально-педагогічної допомоги в адаптації підлітків до умов дитячого оздоровчого табору

Табірна зміна для дитини — це справи, в яких вона бере участь, виступаючи в різних ролях: організатора, учасника, глядача.

Відомо, що виховний вплив на дитину не є однобоким. Дитина активно взаємодіє з учителем, педагогом-організатором, вихователем, виступаючи не лише об'єктом виховання, але й його суб'єктом. У деяких випадках вона повністю сприймає виховний вплив організованих заходів, а в інших чинить опір, діє по-своєму, з погляду попередньо набутого життєвого досвіду. Запобігти такому опору можна тоді, коли внутрішньо підготувати дитину, тобто сформувати в ній установку діяти відповідно до вимог вихователя і умов співжиття. Це вимагає від педагога-організатора, вихователя надзвичайної уважності до особистості дитини, володіння ним психологічною чутливістю та спостережливістю за діями вихованців і за своїми власними діями, уміння передбачити результати свого виховного впливу й те, як учень реагуватиме на нього. Щоб вміти повести за собою, педагог-організатор повинен розвивати у собі особистісні якості, що характеризуються альтруїстичними і емпатійними особливостями (любов до дітей; вияв, прийняття і повага індивідуальних особливостей; співпереживання їх емоційним проявам; уміння бачити в них співучасника педагогічної діяльності; довіра), бути особистісним зразком багатства духовного життя. Головне не лише виховувати в собі доброзичливе ставлення до школяра, а й розвивати уміння розуміти його внутрішній світ, відчувати душу. Вивчення психолого-педагогічної літератури допоможе педагогу-організатору краще зрозуміти шляхи “вживання” у внутрішній світ особи дитини, навчить розуміти і, при необхідності, впливати.

Дрібниць у роботі соціального педагога немає: його дії, слова, жести, міміка, вміння одягатися міцно відкладаються в свідомості дітей. Саме на цій основі складається в них образ. Найважливіший фактор успішної роботи соціального педагога— це особистий приклад.

2. Тимчасово створені дитячі літні колективи.

Термін перебування дітей в таборі маленький, але і за цей час можна вплинути на формування їх світогляду, ставлення до людей, погляди, поведінку.

Успіх загальної справи, робота загону визначаються перш за все “якісною пробою” соціального педагога, його захопленнями, його майстерністю. Майстерність педагога сучасної національної школи полягає не лише в умінні творити навчально-виховний процес з урахуванням складного дитячого світу, думок, почуттів, але й вміти сприяти під час літнього відпочинку розвиткові фізичного, розумового, духовного, соціального рівнів школярів, прояву їх соціальної активності, і головне —