Свою точку зору старші підлітки можуть обстоювати інколи дуже гаряче і наполегливо.

Спостерігається підвищення рівня самоаналізу, активізуються спроби самостійно розібратися у собі.

Старші підлітки починають мислити логічно, намагаються узагальнювати отримані ними відомості. Інтереси не лише розширюються, поглиблюються, а й диференціюються.

У сфері спілкування підлітки починають надавати перевагу маленьким колам друзів. Вони особливо дорожать думкою своїх однолітків. Часто ображаються і протестують, коли обмежують їх самостійність, контролюють, не рахуються з їхніми інтересами, думками.

З 12 до 15 років антагонізм у стосунках між статтями змінюється симпатією, виникають перші спроби познайомитися, зблизитися. Перше емоційне поривання підлітка не повинно бути висміяне і тим більш ображене.

Тому, організовуючи виховну роботу в загоні старших підлітків, особливу увагу слід звернути на використання таких видів діяльності, які б цікавили і хлопчиків, і дівчат, створюючи такі умови, коли цією різноманітною діяльністю керують з перших днів створення загону і хлопчики, і дівчата.

Виховні завдання роботи:

вміння сприйняти і зрозуміти іншого;

допомога у самореалізації, підтримка активності та коригування її спрямованості.

У системі виховної роботи зі старшими підлітками з’являються такі форми, які вимагають більшої відповідальності з боку вихованців, обстоювання ними власної точки зору, розкривають інтереси та вподобання підлітків. Віковий підхід у роботі з підлітками включає і проблему організації між вікової взаємодії, різновікових колективів. Важлива можливість між вікової взаємодії дітей – це спільна робота дітей різного віку в органах самоврядування.

Отже, урахування вікових особливостей дітей в умовах дитячого оздоровчого закладу допомагає ефективно вирішувати різноманітні завдання виховної діяльності.

Дані вікових особливостей дітей та підлітків.

Фізичний рост та розвиток | Особливості поведінки | Поради вихователю

Розвиток дітей молодшої групи (6 – 8 років)

руки та ноги ростуть швидше за тіло;

загальне керування тілом добре, координація очей та рук покращується до 7 років. | Високий рівень активності;

Прагнення до спілкування поза сім’єю;

Прагнення навчитися розрізняти, що таке добре та що таке погано;

Усвідомлення статевої приналежності;

Прагнення отримати час на самостійні заняття;

Дитина може бути як цілеспрямованою, так і самовпевненою, агресивною. | Організація рухливих ігор при обмеженні бігу, стрибків;

Розвиток вміння лазати та користуватися гойдалкою;

Використання ритмічних видів діяльності;співи, драматичні постановки;

Навчання правильним навичкам праці;

Забезпечення конкретності доручень та творчої свободи дітей при їх виконанні;

Надання свободи дії, розвиток здібностей.

Розвиток дітей середньої групи (9 – 11 років)

Дівчата випереджують хлопців зо зростом;

Спочатку діти мають рівні сили, згодом хлопчики стають сильніше. | Прагнення командувати у хлопчиків, покірність – у дівчат;

Енергійні, швидкі в діях, ініціативні, наполегливі;

Нерідко неспокійний стан, діти потребують постійної діяльності;

Захоплення колективними іграми;

Діти шумні, галасливі;

Чуттєві до критики, бояться поразки;

Постійно змінюють свої захоплення, особливо потребують заохочення. | Використовувати такі види діяльності, що дають простір проявлення мускульної активності;

Організація колективно-спортивних ігор, занять за інтересами;

Прагнути відповісти на багато чисельні запитання дітей.

Розвиток дітей старшої групи (12 – 14 років)

Дівчата вище за зростом;

Статтєве дозрівання;

Швидкий розвиток мускулатури;

Дівчата менш активні | Хлопчики схильні до групової поведінки;

Діти відчувають внутрішню стурбованість;

Антагонізм між дівчатами та хлопцями;

Думка однолітків домінує над думкою дорослих;

Дисципліна може порушуватися через «груповий» авторитет;

Прагнуть до змагання, створення ідеалу, кумиру. | Організація колективних ігор;

Перевага надається спортивним іграм;

Використання спільного ентузіазму при виконанні доручень.

Розвиток підлітків (15 – 16 років)

Завершення росту скелету;

Настає зрілість, що супроводжується фізичними й емоційними змінами;

Відмінності між дітьми посилюються, бо одні вже подорослішали, а інші тільки починають;

Хлопчики відстають у розвитку на 2 роки . | Дівчата починають цікавитися хлопчиками, раніше ніж ті, дівчатами;

Спостерігається стурбованість зовнішнім виглядом;

Зростає соціальна активність;

Прагнення досягти незалежності, пошук себе.

Перша закоханість; | Сприяти гармонічним стосункам між однолітками;

Керувати підлітками без зайвого втручання з боку дорослих;

Висновки з першого розділу

За умов реформування української держави, становлення ринкових відносин значна кількість громадян нашої держави стала потребувати соціальної допомоги та захисту. Несприятливі наслідки соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві позначаються на дітях, підлітках і знаходять відображення у молодіжній субкультурі, що виявляється у негативному ставленні до світу дорослих.

Національна доктрина розвитку освіти в Україні засвідчила, що в галузі виховання і навчання відбуваються суттєві зміни. Ці зміни зумовлюють необхідність посилення уваги до проблеми соціалізації учнівської молоді, залучення її до національної культури, опанування нею нового стилю життя в сучасному громадянському суспільстві.

Аналіз освітянської практики стверджує актуальність проблеми соціально-педагогічного впливу на діяльність існуючих дитячих організацій та об’єднань, адже в загальноосвітніх закладах суттєво відстає від часу, а іноді відсутня систематична науково та методично обґрунтована робота щодо розвитку у дітей навичок соціальної активності, а саме: навичок участі в органах самоврядування, громадських зборах, культурних акціях тощо.

Турбота про оздоровлення дітей є одним з основних показників ставлення держави до проблем підростаючого покоління. Так, уперше у вітчизняній освіті Національна доктрина ставить проблему збереження здоров’я дітей. Разом з тим, стан справ у цій сфері викликає занепокоєння. Статистика засвідчує, що упродовж останніх років у Луганській області, як і в цілому по Україні, зберігається тенденція щодо погіршення стану здоров’я дітей. Про це свідчить той факт, що кількість дітей , які перебувають на диспансерному обліку в лікувальних закладах збільшилася. Збільшилась також кількість дітей, що мають захворювання нервової системи, органів дихання. Все це зумовлено негативними факторами соціально-економічного, екологічного та психологічного характеру.

Залишається високим рівень інвалідності серед дітей, що є одним з найбільш несприятливих явищ у комплексі характеристик стану здоров’я та соціального благополуччя населення (у 1999 році група таких дітей складала