Соціально молодіжна політика стосовно представників неформальних молодіжних груп.

Зміст

Вступ

Розділ 1 Соціально молодіжна політика стосовно неформальних молодіжних груп як науково-педагогічна проблема.

Аналіз соціально-педагогічної літератури та нормативно-правової бази з даного питання.

Зародження неформального молодіжного руху в Україні

Необхідність соціально молодіжної політики з різними неформальними молодіжними групами.

Розділ 2 Особливості здійснення соціально молодіжної політики стосовно неформальних молодіжних груп.

Діяльність органів державної влади стосовно неформальних молодіжних груп.

Робота соціального педагога з різними представниками неформальних молодіжних груп.

Вступ

Актуальність дослідження. За досить короткий історичний період світ зазнав докорінних змін, що торкнулися не лише політичних та економічних аспектів в розвитку держав – вони багато в чому змінили закони розвитку суспільства. Сьогодні трансформуються моделі міжнародних відносин, підходи до вирішення внутрішньополітичних завдань і досягнення економічного успіху. Змінюється світогляд і мотивація поведінки як окремих людей, так і цілих суспільств. Ці процеси вже відбилися на взаєминах поколінь; на умовах входження в суспільство нових поколінь; по мірі значущості молоді і нових поколінь для розвитку держави і суспільства.

Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних і економічних успіхів сягають саме ті держави, які приділяють підвищену увагу молоді; стійкий розвиток демонструють саме ті суспільства, які переглянули систему традиційних поглядів на нові покоління, на систему взаємин між поколіннями і на їх значення для політичного і соціально-економічного розвитку.

Такі особливості пов’язані з тим, що у соціологічному плані виділяють дві сторони впливу суспільного прогресу як об’єктивного фактору на тенденції соціального розвитку молоді.

З одного боку, об’єктивні та суб’єктивні умови макросередовища, які змінюються, визначають особливості включення молоді в соціальну структуру суспільства, що впливає як на формування соціального обличчя молодого покоління, так і на ступінь розвинутості самої структури. З іншого боку, фактори суспільного прогресу, відображаючись у свідомості молодих людей, впливають на їх потреби, інтереси, ціннісні орієнтації в їх поведінкових програмах, що в кінцевому результаті відображаються на соціальному обличчі молоді.

У зв’язку з цим, великого значення для розвитку Української державності має залучення молоді до регулювання соціально – політичних процесів країни, що не можливе без забезпечення належних умов з боку держави по відношенню до представників молоді, зокрема неформальних груп, частка яких в суспільстві стає все більшою. Саме тому, на нашу думку, важливим завданням є означення шляхів здійснення молодіжної політики та визначення форм та видів діяльності органів державної влади по відношенню до представників неформальних груп.

Соціальна робота з молоддю в Україні здійснюється у рамках державної молодіжної політики й системи соціального обслуговування населення. Вона керується такими нормативно-правовим документами:

Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами);

Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами);

Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами);

Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки" від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами);

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41 "Про затвердження Державної цільової соціальної програми "Молодь України" на 2009 - 2015"; тощо [27].

Соціальна робота з молоддю має враховувати сфери життєдіяльності дітей, підлітків, молоді (навчальні заклади, місця проживання, місце роботи, дозвілля); актуальні й найтиповіші проблеми дітей, підлітків і молоді (наприклад, правовий захист, профілактика відхилень у поведінці, психологічні проблеми спілкування тощо); категорії дітей, підлітків і молоді (вік, стать, соціальний статус).

Актуальність даної теми полягає і в тому, що сьогодні для неформальних груп властиве чітке підпорядкування внутрішнім правилам та нормам. Неформальні групи здійснюють суттєвий вплив на свідомість молоді, забираючи пальму першості у інший інститутів соціалізації. Молодь, не знаходячи у сім’ях, школах, навчальних закладах, можливостей для реалізації своїх потреб, самореалізуються через неформальні групи.

Об’єктом дослідження виступила соціально молодіжна політика в Україні стосовно представників неформальної молоді.

Предметом дослідження є діяльність громадських молодіжних організацій та соціального педагога стосовно молодіжних неформальних груп.

Мета дослідження полягає у визначенні форм діяльності органів державної влади та соціального педагога у взаємодії з представниками молодіжних неформальних груп.

Для реалізації мети нами були поставленні такі завдання:

Проаналізувати нормативно-правові акти, соціально-педагогічну літературу з даного питання та особливості зародження неформального руху в Україні;

Охарактеризувати необхідності соціально молодіжної політики з різними неформальними групами;

Виявити особливостей діяльності органів державної влади з молодіжними соціальними групами;

Означити специфіку роботи соціального педагога з представниками молодіжної субкультури.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновку та використаної літератури.

Розділ 1 соціально молодіжна політика по відношенню до молодіжних неформальних груп як науково – педагогічна проблема.

1.1 Аналіз нормативно-правової бази та соціально-педагогічної літератури з даного питання.

Молодь є специфічною соціально-демографічною групою, яка посідає особливе місце в соціальній структурі суспільства та відіграє значну роль у громадсько-політичному житті держави.

В умовах соціально-економічної кризи молодь стала однією з найбільш вразливих категорій. Проте, враховуючи об’єктивні психологічні особливості, що притаманні молоді, вона має найбільшу соціальну, професійну та життєву перспективу, необхідну в умовах виходу з кризового стану.

Правову основу молодіжної державної політики в Україні зосереджено в базових законодавчих актах: «Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні», Закони України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».

З метою посилення ефективності державної політики розроблено і прийнято ряд нормативно-правових актів, які зосереджуються на окремих спеціалізованих сферах, до яких відносяться Закони України: «Про додаткові заходи забезпечення працевлаштування молоді», «Про