Посилюють законодавчу підтримку Укази Президента України та Постанови Кабінету міністрів України. Зокрема, Указ № 616/2008 «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді». Основні права й обов’язки молоді, як і інших громадян України, зафіксовані в Конституції України (Ст. 53).

Державна молодіжна політика спирається також на Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». В даному законі визначаються загальні засади створення організаційних,
соціально-економічних, політико-правових умов соціального
становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах
особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації
державної молодіжної політики в Україні щодо соціального
становлення та розвитку молоді. В законі також дається визначення основним термінам, таким як: молода сім'я, молодь, неповнолітні та ін.

В Декларації "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами) визначається, що державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:

в інтересах молодої людини, суспільства, держави;

з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.

Ця Декларація є основою для подальшого розвитку державної

молодіжної політики, її правової бази, практичної діяльності

органів державної влади і управління, яка спрямовується на

сприяння повноцінного розвитку молодих громадян України [30].

Головним гарантом здійснення державної молодіжної політики є

Україна як суверенна держава.

Ще одним важливим документом у здійснені соціально молодіжної політики в Україні є Закон «Про молодіжні та дитячі громадські організації». Цей Закон визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. Зазначаються принципи утворення і діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, їх статус та права.

Згідно Закону, засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів.

Також, важливим нормативним документом є Закон України «про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю». У ньому зазначається суб’єкти, об’єкти, принципи та напрями соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. Законодавство України про соціальну роботу з дітьми та

молоддю базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

У Законі України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки» зазначається, що проблеми, пов'язані з бездуховністю, бідністю, безробіттям, насильством, відсутністю змістовного дозвілля, що загострилися в останні роки, справили негативний вплив на молодь. Загрозливого поширення серед молоді набули такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. Значна частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки. Збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 раза порівняно з початком 90-х років.

У зв’язку з цим було визначено наступні завдання:

сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах

життєдіяльності суспільства, розширення її участі у формуванні та

реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем

молоді;

поліпшення координації зусиль органів державної влади та

громадських організацій у сфері реалізації державної молодіжної

політики;

підвищення ефективності державної молодіжної політики на

регіональному рівні;

зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення

установ, закладів, громадських організацій, що працюють з дітьми

та молоддю;

підтримка молодіжних і дитячих громадських організацій та їх

спілок у реалізації програм, спрямованих на вирішення проблем

молоді [30].

Дослідженням проблеми соціально молодіжної політики стосовно молодіжних неформальних груп займається багато науковців. Серед них можна виділити А. Полякову та її статтю «Откуда беруться «неформалы»?». В статті було розглянуто причини входження молодих людей до молодіжних неформальних груп, проведено паралелі розвитку даної тенденції як в Україні, так і за кордоном, подано історичні факти зародження неформального руху, закономірності виникнення субкультур на теренах нашої держави.

Також зачепила проблему становлення неформальної молодіжної ініціативи Волокова Н. П. у своєму навчальному посібнику «Педагогіка». У її роботі було розглянуто історичний розвиток молодіжних неформальних груп, їх особливості, причини, що спонукають особистість вступати до неформальних молодіжних груп. У своїй роботі Наталія Павлівна описала і громадські молодіжні організації, дала їм коротку характеристику.

Великий внесок у впровадження соціально молодіжної політики в роботі з неформальними групами зробив В. В. Барабаш. Ним було розглянуто історичний розвиток молодіжного руху в Україні та в колишньому СРСР, дано визначення поняттям «соціально молодіжна політика», «молодіжні неформальні групи», «молодь» та ін. значна частина роботи присвячена розгляду проблем сучасної молоді, зокрема пов’язані з впровадження молодіжної політики. Автор статті ставить за мету показати, що молодь, молодіжний рух повинні бути не лише об’єктом, але й активним суб’єктом реалізації молодіжної політики, що суб’єктність молоді у реалізації цієї політики проявляється, у першу чергу, через рівень розвитку молодіжного руху, що саме у молодіжному середовищі, передусім у його організованій