«Неформальний молодіжний рух» чи «неформальна молодіжна ініціатива» не зовсім тотожні терміну «молодіжна субкультура», оскільки є більш широким явищем. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їхньому взаємозв’язку між собою та із суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною більш широкого середовища «андеґраунду».

Молодь завжди тяжіє до спілкування з ровесниками, тікає від духовної самотності в сім’ї, суспільних інститутах, суспільстві загалом. Цю самотність переживають як діти забезпечених батьків, так і вихідці з малозабезпечених сімей. Ці прагнення молоді не задовольняються ні в прагматично орієнтованих сім’ях, ні в традиційних закладах та організаціях, що охороняють застарілі цінності та норми. Ось чому молодь прагне до самовираження власними силами, створюючи різні форми молодіжної субкультури. «Шок-протест» є лише одним (хоча і знаковим) з елементів молодіжних субкультур. Причини їхньої появи лежать набагато глибше.
Окрім духовної самотності молодої людини, потреби в розумінні та сприйнятті, існує і соціальний підтекст поширення молодіжних субкультур. Він полягає у визначених ролі та місці молоді в суспільстві.

Самі ж представники неформального руху вважають причинами виникнення субкультур духовну та культурну неадекватність суспільства потребам молодого покоління. Цієї версії дотримуються і деякі представники «постіндустріального» напрямку соціальної теорії.

Отже, виникнення молодіжних субкультур зумовлене комплексом соціальних, політичних, психологічних та духовних причин, найголовнішою з яких є неадекватність суспільства потребам молоді і, відповідно, духовна самотність, яку породжують інертні суспільні інститути, нездатні до сприйняття нового.

В цьому контексті роль соціально молодіжної політики полягає у створенні соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Головними завданнями державної молодіжної політики є вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян; допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив; залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України тощо.

Список використаної літератури:

Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Ю.З. Криворучко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2005. — 20 с. — укр.

Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / М.П. Перепелиця; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. — К., 2001. — 19 с. — укp.

Бондар Ю. Молодіжний рух і неформальна ініціатива // Відер. Світ. – 1999. - №2. – с. 6

Бородін Є. І. Історія розробки загальнодержавної програми підтримки молоді в україні (початок ХХІ ст.) // Грані. – 2005. - №3. – с. 3-9

Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова.
Ї Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

Головатий М. Особливості та суб’єкти формування і реалізації молодіжної політики в Україні у сучасних умовах // Ракурс УІМ. – 1994. - №1. – с. 5 – 9

Головатий Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. К., 1999.

Головенко В. А. Сучасні тенденції та генезис молодіжного руху в Україні // Молодь України: стан, шляхи розв’язання. – К., 1993. – с. 58 - 67

Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. К., 1997

Дмитров М. Ф. Пріоритетні напрямки молодіжної політики у діяльності державних місцевих структур та громадських організацій // Проблеми освіти. – 2006. - №44. – с. 63 - 67

Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004 – 2008 роки: Затверденно З У від 18 лист. 2003 р. №1281 - IV // Голос України. – 2003. – 16 грудня. – с. 14 – 15

Карнаух А. Проблеми молодіжної політики в сучасній Україні // Політичний менеджмент. Політологія. – 2005. - №4. – с. 63 – 69

Катренко А. Українські молодіжні гуртки і організації 80 – 90-х років ХІХ ст. // Історія України. – 2000. - №23 -24. – с. 10 – 17

Коваль Г. Проблеми молоді очима молодих // Україна і світ сьогодні. – 2006. – 20 – 26 січня. – с. 10

Корнієвський О. Хто сказав, що час молодіжних організацій минув? (Молодіжний рух в Україні) // Віче. – 1995. - №12. – с. 25 – 39

Корнієвський О. Молодіжні громадські об’єднання та владні структури в добу державотворення // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. – К.: А.Л.Д., 1996. – с. 68 - 75

Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. М. Издательский центр «Академия», 2002.

Кравчук В. Держава і молодіжні організації в громадському суспільстві // Підпр. гспод. І право. – 2003. - №12. – с. 65 – 66

Кулик О. Роль молодіжних організацій у становленні громадського суспільства (на матеріалах м. Києва) // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. - №4. – с. 358 – 365

Медуниця О. Державна молодіжна політика в Україні // визвольний шлях. – 2003. – Кн.3. – с. 13 - 19

Методика соціальної діагностики взаємостосунків в суспільстві / Теорія і методика соціальної роботи. — М., 1994.

Механізми взаємодії державних органів та молодіжних організацій у сфері надання молоді соціальних послуг // Вироблення державної політики. Аналітичні записки. – К., 2003. – с. 196 – 106

Молодіжні організації в Україні // Молодь України: молодь і закон. – К., 1992. – с. 57 - 59

Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики (В. В. Барабаш) // Український соціум. - 2004. -