які не в останню чергу були викликані і другою світовою війною. Річ у тому, що після перемоги над Гітлером, західний світ опинився перед необхідністю якось перебудовуватися і підлаштовуватися під нові реалії геополітики. З середини 50-х почали міцнішати консервативні умонастрої, що у філософії вилилося у течію "структуралістів", які наполягали, що все життя - це певна структура. І кожна людина повинна виконувати відведену їй роль. Але паралельно з цим у повітрі того часу уже незримо був присутній дух революції, вибух якої припав на студентські виступи 68-го року. І тут хіпі проявили себе цілком життєздатною силою у боротьбі з консерваторами і ретроградами.
Дана субкультура проголосила ряд лозунгів звернених як до окремих особистостей, так ідо суспільства загалом: «Ми вирушаємо з суспільства не для того, щоб осторонь зневажати його, а для того, щоб його поліпшити! Ми хочемо змінити суспільство ще за життя нашого покоління! Ми хочемо сказати суспільству - ви не свині, але квіти. Flower power! Ксенофобія - ось одвічний ворог людства. Hетеpпімость до чужаків, до неприйнятого поєднання кольорів, до неприйнятих слів, манер, ідей. «Діти кольорів», з'являючись на вулицях ваших міст, вже одним своїм виглядом говоритимуть вам: будьте терпимі до нас, як і ми терпимі до вас. Не цурайтеся чужого кольору шкіри або сорочки, чужого співу. Слухайте те, що вам говорять, говоріть самі - вас вислухають! Make Love not War ! Любов - це свобода ! Всі люди - квіти! Гілка апельсина дивиться в піднебіння без смутку, гіркоти і гніву. Вчитеся мужності і любові в апельсинової гілки, обпилюйте один одного! Літайте!..»
Основна частина цієї субкультури складалася із дітей цілком забезпечених батьків. Під впливом східних містиків, які проповідували пошуки гармонії і щастя за межами матеріального світу, тисячі хлопців і дівчат, тікали з дому, поселялися комунами і жили ні від кого незалежним життям, відрощуючи якомога довше волосся. Волоссю хіпі надавали неабиякого значення. Окрім розкішного волосся на голові, хіпі мали і інші форми відзнак, найвідомішою з яких є "фенічка" або "фенька", котра вважається вершиною хіповського самовираження. Фенька може бути якою завгодно. Саме слово походить від вільної інтерпретації англійського "thing", тобто "річ". Початково так називалися будь-які дрібнички, які дарувалися одне одному. Пізніше, так стали називати прикраси, причому виключно саморобні. Найчастіше "феньки" це сплетені з бісеру чи ниток браслети, які крім функції декору несуть і інше смислове навантаження. Для того, щоб зрозуміти приховане послання, зашифроване у ній, треба звернути увагу на кольори, розміри, стиль виробу. Крім того, у більшості "феньок" існує своє ім'я, яке придумує сам автор. Звісно, що існують і легендарні феньки, які переходять з рук в руки.
Окрім зовнішніх прикрас і яскравого одягу, дуже часто хіпі асоціюються у людей і з вживанням наркотиків. Починаючи з 60-х років, коли різні психотропні речовини почали активно використовуватися молоддю для "пробудження своєї духовної і творчої потенції", хіпі не стояли осторонь цього процесу. В історію вони потрапили з двома наркотиками - коноплею та LSD. Хіпі вживали наркотики, як вони це називали, для розширення власної свідомості та виштовхнення за звичні межі тогочасного світу. Треба визнати, що частково це їм вдалося: музика 60-х, театр 60-х, живопис 60-х — це все спроба вийти за рамки звичного життя і значною мірою цьому посприяли саме хіппі, які на кожному кроці пропагували ідею свободи. Головним внеском хіппі у мистецтво стало внесення у творчість елементу спонтанності.
Сьогоднішнє покоління хіпі далеке від тих духовних засад своїх попередників. Сучасники уже не горланять на кожному перехресті гасло Сартра "Вони украли в мене сенс життя!" і не збиваються у комуни [8].
Хіп-хопери. Як музичний напрям реп виник в середині 80-х, будучи музикою «чорних кварталів» міст США. В Україні набув поширення в
90-х роках. Її першооснову складає такий музичний напрямок, як реп - це достатньо примітивна музика, яка нагадує ритми барабанів африканських шаманів. Пісні під реп не відрізняються милозвучністю, адже в основу покладено набір слів і речень, який вимовляється - "читається" - в такт. Зазвичай ці пісні густо всіяні нецензурною лайкою. Зародився реп в негритянських кварталах Америки. В 90-і роки афроамериканцям вдалося просунути його на "музичний ринок", і зараз реп завойовує собі прихильників в усьому світі, зокрема і в Україні.
Одяг пересічного репера це - широкі штани, спущені нижче пупа, спортивне взуття, простора футболка. Репери пропагують у своїх піснях такі речі, як культ сексу, насильство, розбещеність.
Останнім часом, зважаючи на навалу хіп-хопу в молодіжну культуру, доводиться замінити це поняття словом ''реп". Отож "реп" - це виключно музичний стиль, в той час як "хіп-хоп" є тією субкультурою, яка окрім репу включає в себе ще і ді-джеїнг, графіті, специфічну форму одягу, деякі види спорту, брейк-денс та ін., а відповідно, є значно ширшим поняттям аніж просто "реп". Історія хіп-хопу - це приклад того, як буквально за одне покоління босяцький фольклор американського негритянського гетто перетворився на світовий Мейнстрім, а дворові хулігани па світових суперзірок.
Почалося все приблизно у 1969-му році у "чорних" кварталах Нью-Йорка, які називаються Південний Бронкс. Легенда свідчить, що започаткував цей рух DJ Кул Херк, який запустив в мову слівце "b-bоуs" (скорочення від "bгеаk bоуs" тобто, "ламані хлопці" ті, які танцюють брейк). Але суспільство розшифрувало це як "bad bоуs" (хулігани), а їхніх подруг охрестили