Байкери. Байкерство виникло у США, а потім поширилося по всій Європі. В Україні ця субкультура стала популярною в останні десятиліття XX століття. Духовним натхненником байкарів став Джеймс Дін — відомий американський кіноактор і виконавець власних балад. Він першим висловив протест проти ідеалів американського суспільства та буржуазної культури. Протест Діна яскраво втілено у відомому кінофільмі «На Схід від раю». Герой намагається розбудити суспільство, змусити замислитися над швидкоплинністю життя і марнотою суспільних ідеалів, які ідеологи від культури намагаються прищепити пересічним громадянам. Основне для героя Діна — їзда на шаленій швидкості, без певної мети і підтексту. Завжди одягнений у старий червоний светер Дін на своєму «Харлей-Девідсоні» із максимальною швидкістю мчить залитою сонцем автострадою. Джеймс Дін розбився, не вписавшись у крутий віраж, але його сталевий кінь, здається, і сьогодні заважає спокійно спати прибічникам шалених швидкостей, своєрідної філософії і неписаним законам мотоциклетного братства. Для них байк - стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування. Всіх байкерів об'єднує віра в одного кумира Швидкість. У цьому байкери схожі на спортсменів. У певній мірі байкінг є спорт, але спорт екстремальний. Ненормативна лексика створила ореол ворожнечі до суспільства. Не сприяють позитивному образу і назви байкеркоманд — «Ангели пітьми», «Слуги диявола» тощо. Проте, варто зазначити, що байкерами переважно є люди які досягли певного соціального статку, адже, байк і його обслуговування є достатньо дорогим [31].
Гопники. "Гопники" або "пацани" походять з російської глибинки, а своєю самоназвою завдячують "Одєссє-мамє". У них є своя "мова" - так звана "фєня", і закони - "панятія". "Гопи" полюбляють слухати "Шансон" - блатну музику, яку у нас на державному рівні нібито "заборонили" крутити в громадському транспорті. Для "гопів" людські закони - то "туфта", а чесні законослухняні громадяни - "лохи". "Гопівська" субкультура походить ще з XIX століття, а найбільшого поширення вона набула у промислових містах. Її в українське середовище принесли росіяни, які протягом двох століть переселялися в нашу країну. В Одесі ця субкультура втілилась у горезвісній "одеській мафії".
Гопник (гоп, гопота) - представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті проникнення кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шахрай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей. В післявоєнному СРСР гопи виникли як наслідок вкрай низького рівня життя, загибелі на війні мільйонів чоловіків, діти яких виховувались вулицею та тотальною зубожілісттю. В умовах такої «боротьби за шматок хліба» з хлопців-підлітків виростали справжні злодії.
Характерні особливості гопів: * Ходять зграйками по декілька осіб; * Носять «кепку» та спортивні штани; * Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь»; * Усі один одного називають «васями»; * Лузають насіння («сьомки»). Слід згадати і про основну ознаку гопа - слово „пацан", яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Усі ж інші «пацанами» гопів називають рідко, деякі - з міркувань етичності, а інші - просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні «гоп». Слово «пацан» походить від давньоєврейського слова «пюц» (нецензурна назва чоловічого статевого органу). Частина «ан» означає «маленький». Ось чому це слово переважно не вживається людьми. Носії ж даного слова або відверто відмовляються визнавати його зміст, або просто його не знають. Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська дублянка (в зимову пору року), а найголовніше – «кєпка», цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. Хоча