Звісно, не всі потрапляють на вулицю саме таким чином. Інших вабить бажання пригод та нових вражень, або вільне від правил та обов'язків життя.

Але майже на всіх чекає одне - голод, хвороби, неувага зі сторони держави та презирство суспільства. Або дитбудинок, колонії для “важких” дітей, де умови утримання чи не гірші за ті, що вони бачать на вулиці.

До подолання дитячої безпритульності потрібно долучатися всім, а особливо вчителям, батькам потрібно проводити профілактику як запобігання безпритульності, або все-таки більше приділяти увагу своїм дітям.

Питаннями соціально-педагогічної допомоги “дітям вулиці” займалися та займаються відомі вчені: Бородуліна С., Бочарова В., Гапон Ю., Дахно Р., Звєрєва

І., Хлєбік С., Клейберг Ю., Максимова Н., Шакурова М. До проблем “Дітей вулиці” зверталися: Моруга Л.; Зінченко А.;Зайчевська Т.; Зайцева З.; Гуляр О.; Максимова Н.; Новік С.; Самолова О.; КапськаА. та багато інших.

Вибір теми бакалаврської зумовило саме те, що проблема на даний час є однією з найактуальніших і не може не зворушити жодного з нас.

Об’єкт дослідження – «діти вулиці», як соціально-педагогічна проблема.

Предмет дослідження - особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми вулиці.

Мета роботи - науково обґрунтувати зміст, форми та методи ефективної роботи з “дітьми вулиці”.

Відповідно до об’єкту, предмету і мети ми визначили такі завдання:

охарактеризувати явище “діти вулиці”;

вивчити причини появи “дітей вулиці”;

розглянути зміст, форми та методи роботи соціального педагога з “дітьми вулиці”;

вказати особливості соціально-педагогічної допомоги дітям вулиці.

апробувати соціально- педагогічний інструментарій.

Основні джерела дослідження: література обласної, університетської наукових бібліотек, публікації в соціально-педагогічних, психологічних, філософських часописах, праці вчених, методичне надбання сучасної соціальної педагогіки, бібліотечний фонд ОЦСССДМ.

Методи дослідження.Для вирішення поставлених завдань використано ряд теоретичних та емпіричних методів дослідження тобто аналіз наукової і методичної літератури, із питань соціально-педагогічної діяльності з “Дітьми вулиці”;а також вивчення й узагальнення педагогічного досвіду з даною категорією з метою виявлення можливостей застосування ефективних форм та методів; інтерв’ювання, анкетування.

Структура бакалаврської роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА “ДІТИ ВУЛИЦІ”

1.1. Теоретичні аспекти проблеми. Чинники, що зумовлюють соціальне явище “Діти вулиці”

Діти вулиці – це неповнолітні втікачі з власних домівок для яких вулиця стала постійним місцем перебування.

Серед дітей вулиці виділяються чотири основні категорії. Ті, хто не має батьків узагалі, ті, чиї батьки живі, однакдіти цілком утратили з ними зв'язок. До третьої категорії можна віднести тих, хто чергує життя на вулиці з життям у родині, а до четвертого - дітей, що ночують удома, але весь день проводять на вулиці без догляду “позитивних” старших [8,с.15].

До дітей вулиці в Україні також відносяться такі категорії:

безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця перебування через те, що втратили близьких, або коли їх вигнали з дому;

бездоглядні діти – це діти, які мають де жити, але через бездоглядність близьких вони змушені тікати з дому;

діти-утікачі з виховних установ – діти, що зазнали психологічного та інших насильств у закладах інтернатного типу;

діти-втікачі із зовні благополучних сімей. Це ті підлітки і діти що мають високий рівень конфліктності і віддаленості у психологічному розвитку;

діти, що за своїми психологічними ознаками схильні перебувати на вулиці (позбавлені батьківського піклування)[29,с.268].

В Україні сьогодні ще не існує точного визначення цієї категорії, тому діти вулиці розглядаються , як неструктурований об’єкт і до

нього належать діти, які залишилися без батьківської опіки і визначеного місця проживання.

Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю можна дати таке визначення “діти вулиці” - це діти, які можуть бути визначені соціальними сиротами.

Починаючи з 1997 року в Україні проводиться ряд досліджень із характеристики “дітей вулиці” з’ясування їхнього стилю життя і потреб. Це дозволило виявити, що більшість дітей вулиці це діти підліткового віку, з них хлопчиків більше на вулиці, ніж дівчаток на даний час, а у 1997 році було навпаки, і це пояснюється тим, що:

¦ більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях;

¦ часто проживають без батьків або тільки з матір’ю чи батьком;

¦ серед батьків таких дітей часто зустрічаються освідчені, які мають постійну роботу;

¦ значна частина дітей має проблеми з батьками;

¦ “діти вулиці” - це також ті , які мають низьке матеріальне становище;

¦ діти вулиці часто зазнають насилля з боку ровесників;

¦ значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням;

¦ діти часто голодують;

¦ діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики

Основні психофізичні характеристики дітей, які формують в умовах вулиці визначаються раннім залученням дитини до виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв’язки: були покинуті батьками , або самі їх покинули. Важливо звернути увагу на те, чому діти не відвідують, або нерегулярно відвідують школу. Згідно з даними опитування кожна третя дитина не має бажання відвідувати школу, тому, що їй там не цікаво, у 30% - немає грошей на шкільні приладдя, у 22 % - дома немає умов для навчання, у 18 % - діти змушені заробляти нажиття самостійно, у 4 % немає документів [23,с.36].

Багаторічний досвід роботи свідчить, що більшість дітей вулиці з раннього дитинства відчуває жорстоке ставлення до себе. Це не може не позначитися на фізичному і психічному стані дитини.

Для того, щоб допомогти таким дітям, необхідно знати, що спричинило сирітство і ставлення самих дітей до