такі закиди меценати мають свою відповідь: «Ми перешкоджаємо ще більшому деградуванню дітей та допомагаємо знайти наснагу та силу для того, щоб вижити», — коментує Андрій Васькович. «У майбутньому разом iз нашими партнерами з-за кордону ми розробимо концепції щодо того, які перспективи зможемо надати дітям вулиці, — ділиться планами президент благодійного фонду. Президент Європейського руху в Україні Олександр Білецький розповідає, що нині всі подібні соціальні проекти фінансуює Європейський Союз. «Наша ідея — силами громади зібрати в Києві гроші на купівлю мікроавтобуса.Багато розповідали організатори акції й про відчуженість української громадськості від проблем, що ріжуть очі. Олександр Білецький згадує, як одного разу волонтерський мікроавтобус у Хмельницькому просто закидали пляшками мешканці двору, у якому той зробив тимчасовий пункт допомоги. «Масові заходи спрямовані на інформування дітей з таких актуальних питань, як токсикоманія, алкоголізм, насильство, інфекції, що передаються статевим шляхом, формування у дітей і їхніх сімей позитивного досвіду сімейного життя й організації дозвілля.
Вирішення проблем окремих дітей і сімей сформували позитивне ставлення до консультативних пунктів і Центрів з боку цільової групи. Широке залучення дітей і під-літків до надання послуг, масових заходів сформувало в них позитивне ставлення до дітей з різними життєвими проблемами.
"Діти вулиці" великих міст України звикли до того, що їм на допомогу приходять благодійні організації, ісприймають їх позитивно, але із споживацьким настроєм. Діти замовляють собі взуття й одяг потрібних розмірів, із задоволенням поїдають принесені продукти, але не люблять і бояться, коли хтось посягає на їхню волю. Діти вулиці не довіряють дорослим, цим визначається недовіра до авторів будь-якого проекту.
На початку проекту залучені діти ставилися до нього саме так. Робота консультативних пунктів і центрів змінила їхнє ставлення на краще. їх влаштовує, з одного боку, індивідуальний підхід до кожної дитини, з іншого боку - можливість спілкуватися з ровесниками. Серед "дітей вулиці" добре розвинута так звана "циганська пошта", саме тому кількість дітей-клієнтів проекту швидко збільшується. На 17.01.03 це було 533 чоловіки. З них повернулося в родини - 20.
Велика увага в проекті приділялося, так званим об'єктам другого порядку:
сім'ям дітей;
близькому соціальному оточенню - вчителям, вихователям, соціальним працівникам,
сусідам;
друзям і ровесникам;
фахівцям соціальної сфери - соціальним працівникам, психологам й ін.:
представникам владних структур;
широким верствам населення, яке формує суспільну думку.
Проект "Надання допомоги "дітям вулиці" і соціально
незахищеним дітям і підліткам" знаходиться на фінальній стадії. До кінця проекту планується офіційне відкриття консультативних пунктів і центрів перебування "дітей вулиці" у 7 областях України, видання навчального посібника для соціальних працівників по роботі з "дітьми вулиці", а також активна робота з цільовою групою першого і другого порядку [62,с.30].
2.5.Результати дослідженя (анкетування, тренінгу).
Анкета складається з 16 питань(див.Додаток В). Метою анкетування було визначити чи є у класі діти схильні до виходу на вулицю. А також визначити причини, які призвели дітей до виходу на вулицю чи причини, які можуть призвести. І дізнатися чи всі учні знають про таке явище як «Діти вулиці».
Анкетування:
Ми проводили дослідження у Радчанській школі в 11-х класах. Брали участь в анкетуванні 2 класи (40 учнів). Під час анкетування виявилося, що багато з них не знають хто такі «діти вулиці». 20%, учнів ніколи не чули про це явище або не знали про що йде мова, 5% не підписавшись, написали, що тікали з дому через сварки батьків. Про одного учня написали школярі, що він обікрав когось, утік, а потім повернувся. 30% учнів написали про конфлікти в сім’ї сусідів, які постійно відбуваються, і при цьому діти часто плачуть.5% учнів написали що в них в сім`ях є конфлікти через часті п`янки батька. 10% учні написали я б утік якби була серйозна причина нічого страшного побути трохи на вулиці за одно може батьки пожаліють мене. 30% учнів знають що це за явище але тікати з дому ніколи не збираються.
Ніхто з учнів не написав, що він конфліктний. Щодо порад, то 5 учнів написало однаково:
Менше сваритися ;
Поважати думкиінших людей
Менше звертати увагу на проблеми.
Інші написали деякі поради щодо профілактики конфлікту. Дехто написав, що проблема не є актуальною, але знайшлося 10 учнів, які написали, що проблема є актуальною і потребує негайного вирішення.
не знають хто такі «діти вулиці» | Тікали з дому через сварки батьків | про конфлікти в сім’ї сусідів, | сім`ях є конфлікти | я б утік якби була серйозна причина | тікати з дому ніколи не збираються.
20% | 5% | 30% | 5% | 10% | 30%
Також ми проводили такеж дослідження з «Дітьми вулиці» які перебувають в притулку для неповнолітніх, вони відповідали трохи по іншому.
Дітей на анкетуванні було 20.
Ми не казали цим дітям що ми знаємо що вони були на вулиці сказали що з усіма проводимо це анкетування. Отже, всі сказали, що були на вулиці
50% дітей сказали що їм було добре на вулиці і повернулися б іще туди. 10% дитина сказала що причиною її виходу був батько
алкоголік який постійно його бив. Ще 10% дітей відмовилися віповідати на питання 30% сказали що причиною виходу на вулицю були конфлікти з батьками.
Повернулись би ще на вулицю | причиною її виходу був батько алкоголік який постійно його бив. | відмовилися віповідати | причиною виходу на вулицю були конфлікти з батьками.
50% | 10% | 10% | 30%
Отже ми зробили висновок що більший ризик вийти