> діти-втікачі з зовні благополучних сімей — діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхиленнями у психічному та особистісному розвитку;

> діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.

2.Також вивчили причини через які діти втікають з дому основими з них є такі:

Погіршення матеріального становища значної частини населення.

Збільшення незайнятих дітей і підлітків.

Економічна експлуатація дорослими дитини ( залучення дітей до крадіжок, шахрайства тощо ).

Наявність цих факторів пояснюється працівниками внутрішніх справ, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх посиленням контролю з боку дорослих, які експлуатують дітей і отримують свої доходи.

Послабленням відповідальності батьків за утримання і виховання дітей.

Загострення розбіжностей і конфліктностей між батьками і дітьми.

Ослаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем їх поживання і навчання.

Негативні тенденції у ЗМІ.

3. Говорячи про роботу з «дітьми вулиці» необхідно мати на увазі роботу з широким колом дітей, які вже на вулиці або можуть там опинитися. Під час роботи з дитиною необхідно враховувати особисту думку дитини, тому, що вона має свободу вибору. Крім того дитина повинна мати можливість обирати місце проживання. Якщо вона не хоче повертатися в сім’ю, але згодна залишитися в притулку, її неможна змушувати повертатися додому, навіть, якщо на цьому наполягають батьки. Якщо дитина не хоче жити в одному інтернат, ле погоджується на інший, то це потрібно врахувати.

Основними методами роботи з дітьми які перебувають на вулиці це знайти дитину і завоювати в неї довіру. Пізніше шляхом переконання повернути дитину додому до своїх рідних.

4. Завданням соціального працівника по роботі з дітьми вулиці є досить складними спочатку

Профілактика можливого виходу на вулицю.

Створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення з вулиці.

Сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом.

Отже, соціальний працівник має бути добре підготовлений до роботи з «дітьми вулиці». Повинен володіти певними методами, мати певні навички, які дозволяють йому розібратися у великій кількості варіантів, уміти виконувати конкретну практичну роботу, повинен надавати

всім потребуючим допомогу і підтримувати клієнта.

Працювати з сім’єю досить важко, тому потрібно володіти технологіями, і знаходити найкоротші шляхи запобігання проблеми.

Соціальний працівник для дітей є «швидкою допомогою». Він бере на себе відповідальність за її долю, підтримуючи у складних ситуаціях, він намагається ввести дитину у новий світ і цим світом може бути притулок, орієнтований на те, щоб повернути дитину до сім’ї.

Сьогодні українська дитина беззахисна перед жорстокими реаліями дорослого світу, що брутально вривається в її життя, калічить душу й тіло. Сучасні діти - прагматичні, змушені дбати про хліб насущний. З-поміж працюючих дітей з асоціальних сімей багато залучених до найнебезпечніших й найгірших форм праці, зокрема таких, як сексуальні послуги, торгівля наркотиками. Поширені також жебракування й крадіжки.

Негативні явища соціального розвитку України, в першу чергу, торкнулись інтересів дітей. Зростає кількість дітей, яких батьки кинули або байдуже ставляться до виховання та розвитку своїх нащадків. Саме тому вони поповнюють чисельні ряди армії „дітей вулиць”. В Україні, на жаль, чомусь не квапляться розв’язати цю проблему. Сотні тисяч малолітніх волоцюжок, здається, нікому не потрібні. А тому часто-густо вони стають на слизьку стезю наркоманії, токсикоманії, крадіжок, а то й більш важких злочинів. Прикро, що все більше і більше таких дітей потерпають від сексуальних розпусників, котрі замість держави перебрали опіку над маленькими бродяжками.

Кожна дитина — це маленька особистість, захист і турбота про яку — найперший обов'язок держала. Якщо провести лінію під проведеним дослідженням то ми побачимо що більшість дітей небачать нічого поганого в тому щоб під час конфлікту з батьками втекти з дому от з цими дітьми потрібно працювати проводячи профілактичнуроботу.

Список використаних джерел:

1.Агаркова Н.Законодавче забезпечення соціально-правового захисту дітей (2002-2005рр.)К.: ?2007.?№2.?С.9-12.

2. Антінків Ю., Балим Л., Волинець Л./ Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 р.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування — К.: Укр.ін-т соц.досліджень, 2000.-76с.

3.Акстман К; Толстоухова С. Надання допомоги ”дітям вулиці”та соціальне незахищенним дітям та молоді. Інформаційно-методичний збірник. — Ліга соціальних працівників України, Інтернаціональний Союз Німеччини, 2003-80с..

4.Безпалько О. Психолого-педагогічні аспекти роботи з «Дітьми вулиці».-К.: 2000.-186с.

5.Болтівець С. Дитяча безпритульність набула характеру епідемії// Директор школи.- 2001.-№18.-С.1-2.

6.Волинець Л. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи. – К.: Логос, 2000.-74с.

7.Волинець А., Комарова Н., Іванова І.Б. Соціальне сиріцтво в Україні.- К.: 2001.-250с

8.Вищинська Л. «Діти вулиці»:портрет зблизька// Київський вісник.- 1997.-25 грудня.-С.3.

9.Володимирська Г. Діти асфальту:[Дитячий бізнес] // Дзеркало тижня.-2000.- № 9.-20с.

10.Волинець Л., Комарова Н., Іванова І. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання і вихованн.- К.: 1998.-200с.

11.Гончар Т. Заняття психолога з підлітками.- К.:Вид.

дім. «Шкіл. Світ».,2006.-120с.

12.Гордєєва А.Сутність педагогічної реабілітації.// Народноє образованиє.-2003.-№7.-176с.

13.Городня О. Безпритульність дітей як соціальний феномен.// Українське слово.- 1997.-25 грудня.- С.3-4.

14.Громадська думка: Дослідження, аналіз, висновки.- К.:ДЦССМ,-2003.-85с.

15.Гончаренко Т. заняття з підлітками. К.: -2006.-120с.

16.Главник О., Комарова Н. “Діти вулиці”: хто вони і як їм допомогти?- К.:Главник, 2006.-112с.

17. Долгова В. Безпритульним є де подітися. «Україна молода»№28.-14 лютого 2007.-С.1-8.

18. «Діти групи ризику: психолого-правові та соціальні аспекти діяльності».-К.:Київська міська держ. Адмін., 2001.-191с.

18.Декларарація ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.

19.Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року.- К.: Держ. Ін-т проблеми сім`ї та молоді. 2003.- 232с.

20.Дитинство в