інший, то це потрібно врахувати.[52,с. 63].

Завданням соціального працівника по роботі з дітьми вулиці є досить складними. І можна виразити такою моделлю.

Робота з дітьми вулиці передбачає таку модель.

2- профілактична соціальна

робота (2-3 стадії) 3-допомога у поверненні

1- відсутність проблем з вулиці ( 4-5 стадії )

6-соціальний 4-Подолання

супровід (5А) невизначеності

5- закріплення за

соціальним інститутом ( 2А- 4А)

Розглянемо детальніше види напрямків.

Відсутність проблеми: дитина у стадії байдужості можливості виходу на вулицю. Завдання соціального педагога є створення педагогічних і соціальних умов, щоб ігнорувати припущення думки виходу на вулицю.

Профілактична соціальна робота. На цій стадії потрібна профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками та вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, до молодіжних організацій, до спортивних секцій.

Допомога у поверненні дитини додому. Соціальний працівник повинен вживати дії, спрямовані на пробудження у дитини бажання залишити вулицю.

Подолання невизначеності. Метою роботи на цій стадії є подолання байдужості дитини до свого життя.

Закріплення за соціальним інститутом. Активізується спілкування дитини з соціальним працівником. Діти звертаються за допомогою. Метою роботи є допомога дитині в поверненні до нормального життя.

Соціальний супровід – цей період вимагає особливої уваги соціального працівника, який супроводжує дитину або його сім’ю, до якої дитина повернулася.

Соціальний працівник для дітей є «швидкою допомогою». Він бере на себе відповідальність за її долю, підтримуючи у складних ситуаціях, він намагається ввести дитину у новий світ і цим світом може бути притулок, орієнтований на те, щоб повернути дитину до сім’ї [29,с.279].

Всю роботу з «дітьми вулиці» можна розділити на три етапи:

Профілактика можливого виходу на вулицю.

Створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення з вулиці.

Сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом.

Виходячи зтаких основних етапів соціальної роботи, ми розглянемо, розміщені в посібнику, методичні рекомендації, що дозволяють бачити розумність у соціальній роботі. У соціальній сфері існує два види організації роботи.

1. Менеджмент, зорієнтований на процес.

Сутність його полягає в тому, щоб здійснювати певні дії, заходи, спрямовані на надання допомоги клієнту.

2. Менеджмент, зорієнтований на результати – це організація надання послуг, головною метою яких є заздалегідь визначений результат.

Автори дотримуються такої позиції: неважливо скільки соціальний педагог провів бесід, консультацій, важливо скільки дітей повернулося додому з вулиці. Це є дуже важливо [34,с.56].

Ми розробили ДЕКІЛЬКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ПО РОБОТІ З ДІТЬМИ ВУЛИЦІ.

Спочатку потрібно встановити контакт з підлітком, поцікавитись що найбільше вданий час турбує підлітка.

Уважно вислухати підлітка. Потрібно прагнути до того щоб підліток зрозумів що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його проблему,.не перебивайте його зауваження.

Пропонуйте свою підтримку і допомогу. Постаратися переконати що даний час пройде.

В спілкуванні з підлітком використовуйте слова і реченн,які будуть сприяти встановленню контакту: розумію,

звичайно,відчуваю.

Врозмові з підлітком дайте йому зрозуміти що він унікальна особистість.

Недооцінка гірше ніж переоцінка.

Якщо щось насторожило в поведінці підлітка то звертайтесь до вищих спеціалістів.

Тривожних дітей потрібно постійно підбадьорювати, цікавити їх в чомусь хвалити наперед,.спілкуючись з імпульсивними підлітками зацікавлюйте їх у всіх випадках, коли вони прагнуть стриматися. Добре залучати імпульсивних підлітків до роботи в групі, надаючи їм функцію лідера.

В роботі з агресивними підлітками, бажано вивчати їх інтереси і нахили. Давати доручення, які потребують рішучості.

Найголовніше спирайтесь на позитивні якості підлітків в роботі з ними.

2.2. Соціально-педагогічна робота з кризовими сім`ями

Робота з сім’ями важлива на всіх стадіях роботи з дітьми, які перебувають у складній життєвій ситуації. Соціальний працівник може надавати допомогу на початку зародження кризи, що діє як профілактика бездоглядності і безпритульності дітей [49;с.6].

Якщо працівник вчасно втрутився в проблему це може мати позитивні наслідки, особливо при втручанні в сім’ю, коли він вивчає глибину проблеми (з чого вона почалася, що її спровокувало). Працівник має провести корекцію в сім’ї. Іноді дитину треба вилучити з сім’ї з проблемами [12,с.123]. На даний час є дуже багато конфліктуючих сімей. Зараз вони розглядаються на суспільному рівні.

В жовтні 2004 року були представлені Державні доповіді президентові України, що аналізують стан дітей і сімей у країні. Їх розглядали і затверджували одночасно на загальному засіданні міжвідомчих комісій з питань охорони дитинства і сімейної політики. Дослідження "самопочуття" української родини розглядалося в ракурсі розвитку за 1991- 2003 роки, а "дитячий" питання - у руслі рішення проблеми дитячої безпритульності і бездоглядності [30,с.282-283].

Відповідно до проведених переписів, у 1989 році малодітних сімей нараховувалося ледве більш чотирнадцяти мільйонів, а в 2001-м- тринадцять з половиною мільйонів. А от кількість "одинаків" за цей період виросло з трьох мільйонів до 4,7 мільйони. За даними статистики, за рік в Україні з кожної тисячі жителів четверо оформляють розлучення, і серед них усе частіше зустрічаються сільські жителі.

Учені спробували розібратися в причинах сімейних сварок, що приводять до розпаду родин. Було встановлено, що це, у першу чергу, зради. Потім - ревнощі, погані житлові умови, незгода в розподілі домашніх обов'язків, втручання батьків у сімейні справи молодих, безвідповідальність у відносинах один з одним, хвороби, різні підходи до виховання дітей. Фахівці схильні бачити причину розпаду родини в непідготовленості чоловіка і жінки до сімейного життя, небажанні відмовлятися від своїх звичок, переваг. У результаті виходить, що майже кожна третя молода родина є неповної,