Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ I ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Сутність правопорушень

Однією з найгостріших проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх та молоді. За офіційними даними Державного комітету статистики України, протягом 2006 року кількість злочинів, скоєних неповнолітніми та молоддю, становила майже 120 тисяч.

Донедавна у статистиці панувала стійка тенденція до скорочення числа правопорушень, хоч в дійсності кількість щорічно вчинених злочинів постійно збільшувалась. Рекордними темпами підвищується рівень злочинності серед підлітків та молоді.

Учні з відхиленнями у поведінці є схильними до вчинення правопорушень, що спочатку проявляється у незначних відхиленнях від норми, а згодом у вчиненні злочинів.

Стосовно людини слово «поведінка» - це характеристика зовнішнього прояву людської психічної діяльності, це спосіб життя і дії [25,363 ].

Розглянемо поняття «відхилення у поведінці » - це певні дії, вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві нормам.

Норма – це існуючий у соціальній спільноті чи групі стандарт, зіставлення з яким визначає прийнятність об'єктів, процедур і продуктів діяльності. Основним змістом норм виступають вимоги суспільства. За свою багатовікову історію воно виробило чимало соціальних, біологічних, моральних, правових, побутових та інших норм. Відповідно до цього виділяють поведінку, що відхиляється від моральних норм (аморальну), прав ( протиправну), медичну та інших норм.

Відхилення у поведінці неповнолітніх призводить до важковиховуваності та правопорушень.

Важковиховуваність - поняття, протилежне за своєю суттю вихованості, тобто, в нездатності особистості правильно сприймати і засвоїти основні суспільні норми і вимоги та піддаватися виховним впливом [16,8 ].

Динаміка розвитку відхилень у поведінці така: педагогічно і соціально занедбані підлітки; важковиховувані; підлітки - правопорушники, неповнолітні злочинці.

Основою важковиховуваності є педагогічна занедбаність дітей і підлітків. Отже, педагогічно занедбані підлітки та молодь - це переважно фізично і психологічно здорові діти, які стали важкими через неправильне виховання чи відсутність його на протязі тривалого часу. Характерною рисою цих дітей є прагнення задовольнити свої бажання, не рахуючись з вимогами оточуючих, колективу. Відхилення від моральної норми набувають в них стійкості. Вони допускають проступки (прогули, бійки, вживання алкоголю та наркотичних речовин), постійно проявляють негативні риси характеру (грубість, нечесність, жорстокість) [10,224].

До відхилень у поведінці належать аморальні дії, що суперечать прийнятим у суспільстві моральними нормами. Вони можуть бути випадковими (ненавмисними провинами), так і свідомими, систематичними. Під їх способом життя розуміється сукупність суттєвих і типових для підлітків засобів матеріальної і духовної життєдіяльності, що реалізується в конкретних соціальних і природних умовах. Спосіб життя характеризується такими ознаками, як праця, добробут, споживання, побут, здоров'я, освіта, культура, громадська діяльність тощо.

Для способу життя підлітків групи ризику є характерним:

* Зневажливе ставлення до виконання своєї соціальної функції - навчатися, набувати знань (77%- навчаються погано; 21%- посередньо; інші взагалі пропускають школу без поважних причин);

* Наявність великої кількості "зайвого часу" (у 70% - тривалість дозвілля 7-8 годин щоденно, при цьому слід зважати, що лише 4-5% важковиховуваних учнів, які стоять на обліку відділі у справах неповнолітніх охоплені позашкільною роботою);

* Невміння проводити вільний час;

* Відсутність індивідуальних захоплень (лише 11% їх мають) та ін. ;

* Вживання алкоголю та наркотичних речовин, в першу чергу тютюну [12,159].

Для правильного педагогічного аналізу важливо розрізняти поняття: проступок (провина), правопорушення, злочин. Вони характеризують міру суспільної шкоди чи небезпеки.

Правопорушення – соціально негативне, передбачене нормами права, винне діяння, яке порушує громадський правопорядок і спричиняє шкоду інтересам держави, фізичної або юридичної особи [14,5].

Правопорушник – фізична осудна особа, яка вчинила правопорушення.

А також терміном "правопорушник" ми визначаємо неповнолітнього з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює проступки, заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами. Це психічно і фізично здоровий учень (однак з уже вираженим негативним життєвим досвідом, негативними соціально-етичними знаннями, нездоровими звичками і потребами, зіпсованим неправильним вихованням, негативним впливом середовища). Отже, в широкому, юридичному розумінні правопорушення - це і провини і злочини.

Проступок з педагогічної точки зору характеризує порушення норм моралі, і є порушенням не лише конкретної норми, а й суспільних відносин, які цією нормою встановлюються, регулюються, охороняються. Отже, суспільне шкідливим може бути будь-яке порушення стосунків між школярами, батьками, що суперечить нормам моралі, порушує статут школи; порушення правил поведінки в громадських місцях, а також правових розпоряджень [13,10].

Для педагогічної профілактики доцільно розрізняти проступок у вигляді: прогулів, бійок, паління, вживання алкоголю, прояви грубощів, нечесності, лінощів, жорстокості, систематичне порушення дисциплін і норм моралі. А правопорушення: дрібні крадіжки, хуліганство, порушення адміністративних і правових норм (стоять на обліку у відділах у справах дітей); злочини: порушення норм кримінального кодексу, кримінальні злочини, які підлягають покаранню судом [10,300].

Дуже часто за умов несвоєчасної корекційної роботи – аморальна поведінка підлітків може перейти в протиправну, яка має особливо негативні суспільні наслідки.

Підлітки правопорушники - це важковиховувані, педагогічне занедбані підлітки, які скоюють правопорушення (дрібні крадіжки, хуліганство, розбої та ін.), порушують адміністративні та інші норми, стоять на обліку в органах у справах неповнолітніх чи направленні службою у справах неповнолітніх до шкіл і училищ соціальної реабілітації.

Неповнолітні злочинці - це важковиховувані, педагогічне занедбані підлітки і юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми і направляються судом до виховно-трудових колоній [14,4].

У відповідності до завданої шкоди, негативні вчинки групуються так:

* Негативні вчинки в школі і поза нею, які в поодиноких випадках не несуть небезпеки для суспільства,