як позитивним так і негативним чином. Їх приваблюють такі найпростіше засвоювані атрибути дорослості як куріння, вживання спиртних напоїв, нецензурна мова, бродяжництво, вживання наркотичних засобів. Швидко і легко підлітки вивчають „ заборонені ” прийоми психологічного захисту, які зустрічаються в дорослої людини: витіснення неприємних уявлень про наслідки своїх дій, хитрість, обман, відкритий негатив, демонстрація фізичної сили, агресивність, грубість, погрози, шантаж. Відчуваючи себе дорослим і, оцінюючи свої відносини з навколишнім світом як дорослі, дитина не завжди може змиритися зі своїм залежним становищем. Психологічно зрозуміла у цьому плані негативна реакція на заборони й обмеження [21,100].
Типовими причинами постійного і швидкого росту злочинності неповнолітніх є: статеве дозрівання дитини, залежність від думки однолітків, випробовування себе в різноманітних ролях (нерідко, кримінальних), приналежність до молодіжної субкультури, в якій дозріває протиправна поведінка, проблеми в сім'ї та наслідки необдуманих вчинків. Розглянемо детальніше субкультуру, як один із найвпливовіших факторів на сучасну молодь.
Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргонна мова (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін.
Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я - особистість ”, кинути виклик світу з його нескінченними буднями та вистроюванням усіх в один рядок. Все більше підлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру. Тому необхідно знати про це явище, розуміти його та бути готовим зустрітися з його представниками у реальному житті [36,8].
Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.
Загалом можна виділити 5 головних характеристики молодіжних субкультур:
1. специфічний стиль життя і поведінки;
2. наявність власних норм, цінностей, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;
3. протиставлення себе решті суспільства;
4. зовнішня атрибутика, стиль одягу, який має символічне значення;
5. свій сленг, лексикон.
Підліткам характерне майже інстинктивне групування з однолітками. Багато підліткових груп жорстко структуровані, в них є лідер, його найближчі прибічники, “ бійці ” та “ опозиція ”. Такі групи мають свою територію, яку “захищають” від однолітків з інших груп. Інший тип груп - так звані “тусовки”, які відрізняються більш розмитою структурою та відсутністю постійного лідера. Потрібно сказати, що у замкнених закладах реакція угрупувань у підлітків проявляється особливо сильно. Велика кількість правопорушень здійснюються саме у групі. Реакція угрупування - головний регулятор поведінки неповнолітніх злочинців, тому і здійснювані злочини переважно є груповими.
Значення соціальної спільності підлітків у цих угрупуваннях розкриваються у способі їх життєдіяльності в умовах відторгнення від соціально прийнятого способу життя, який характеризується наступними ознаками:
по-перше, дана життєдіяльність проявляється в результаті неформального спілкування членів угруповань, соціальні відносини, які існують між ними, деформовані;
по-друге, соціальна спільність підлітків і молоді у групах виконує функцію відтворення свідомості злочинного середовища;
по-третє, внутрішня організація угрупувань сприяє їх життєстійкості, що є суттєвим фактором реалізації їх потенційно кримінальних можливостей;
по-четверте, жорсткий контроль здійснюється за допомогою ієрархічного керування, яке витікає з прийнятих у результаті нав'язаних “ правил гри ” злочинного середовища, деформованих норм та цінностей;
по-п'яте, формування соціально-психологічного клімату угрупувань відбувається за рахунок деформованих норм і цінностей, що відображається в неформальному спілкуванні, свідомості її членів, лежить в основі жорсткої внутрішньої організації угрупування.
Сучасна наука виводить певну класифікацію молодіжних субкультур з антисоціальною свідомістю. В короткому викладі їхня типологія виглядає так: Випадкова група її учасники доволі часто вступають у конфлікти з незнайомими людьми, затівають бійки на дискотеках, вулицях, у парках. Однак група має свої неписані групові норми і цінності. Причому входження у випадкову групу сприймається як сигнал про звільнення від соціального контролю, як можливість “ відпустити гальма ”. Крім того, добре відомо, що дії здійснені індивідом в натовпі, здаються йому анонімними, ніби не особистими діями;
Агресивна група заснована на найпримітивніших уявленнях про ієрархію цінностей та мінімум культури. Вона прийшла практично не змінною з глибини віків до наших днів. Характерними особливостями агресивної групи є жорстка ієрархічна структура, сильний груповий тиск на її учасників, серйозні санкції за порушення групових норм, психологічною основою яких є різке протиставлення: “ ми – вони ”;
Корисна група, це група яка ставить за ціль своєрідно трактувати матеріальну вигоду, отримання прибутків будь - якими засобами (крадіжки, вимагання грошей, та ін);
Злочинна група, усі перераховані вище групи можуть увійти в неї при певних обставинах, з метою здійснення злочину (гопники та скінхеди).
Підлітки вважають, що якщо ти походиш із більш-менш успішної сім'ї, то у тебе значно ширший вибір того, як облаштувати власне життя, де себе шукати, у що направити свій підлітковий протест, яку музику слухати та як одягатися. А якщо ні? Тоді вулиця чудово пропонує свої варіанти.
Характеристика молодіжних субкультур:
«Хіпі». В наш час досить складно знайти прихильників "хіпізму", які б свідомо називали себе "хіпі". Натомість люди, які зараховують себе до цієї категорії, воліють називати себе "я патлатий", "піпл", "системна людина". Сьогодні чітко виділяються два прошарки цього руху: так звана "стара система" та "нова система". До старої належать люди старшого віку (навіть до 50-ти років), для яких "хіпізм" - це все їхнє життя. Найчастіше ці люди