«Металісти» - представники даної субкультури зазвичай носять чорні джинси або шкіряні штани, шкіряна куртка, чорні футболки або балахони з логотипом улюбленої групи, напульсники — шкіряні браслети з шипами, ланцюги на джинсах, звичайні чоботи, кросівки. В основному мають довге волосся. Однак одяг не є основним атрибутом субкультури. Їх надихає та об'єднує музика у стилі метал. [35,260].

«Байкери» - це субкультура, для яких байк — стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування. Серед байкерів зустрічаються релігійні люди. Але всіх їх об'єднує віра в одного кумира — це швидкість. Байкер живе і помирає, прагнучи до позамежного. У цьому вони схожі на спортсменів. У певній мірі байкінг є спорт, але екстремальний. Закований у чорну шкіру бородач, з ніг до голови покритий татуюваннями, може виявитися майстром спорту міжнародного класу по мотокросу та чемпіоном країни у якомусь році. А прийшов у субкультуру байкерів, щоб насолоджуватися свободою та швидкістю [40,68].

Молодіжні субкультури — особлива частина суспільної культури. Молодіжних неформальних рухів дуже багато. В Червонограді є прихильники майже усіх вище перерахованих субкультур, окрім хіпі, хіп-хопу.

З віком потяг до тієї чи іншої субкультури та неформального способу життя мине. Своєю приналежністю до тієї чи іншої субкультури, підлітки, прагнуть продемонструвати дорослим, своєрідний спосіб життя та власні переконання. Тим більше, що в підлітковому віці взагалі характерне протиставлення себе дорослим. А батькам таких підлітків психологи радять не реагувати бурхливо на таке волевиявлення їхніх дітей, адже чим більше їм забороняєш, тим більше вони наполягатимуть на своєму.

Не можна стверджувати, що соціальні угрупування це погано, але це ніби крик душі, прохання про увагу та самовираження серед інших.

Кожен має право бути індивідуальним та демонструвати себе по-різному, головне, щоб це не переходило норми закону [51,98]

Висновки до другого розділу

Підлітковий вік це переломний період життя, коли учневі здається, що його ніхто не любить, не розуміє, вчителі та батьки не хочуть вислухали, а лише ставлять вимоги та повчають. Найбільшим авторитетом для підлітків є хтось із однолітків та друзів.

На формування особистості підлітка схильного до правопорушень впливають такі інститути соціалізації, як: сімя, школа та вулиця (однолітки, молодіжні соціальні угрупування).

З року у рік сім’я є провідним фактором соціалізації особистості. Тому саме сімейному вихованню належить основний вплив на формування особистості підлітка. Сім'я є незамінним, глибоко специфічним інститутом розвитку особистості учня.

Сім'ї різноманітні і від того, в якій саме сім'ї живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Останнім часом усе більше занепокоєння викликають родини з неправильною педагогічною позицією. Виховання в таких родинах призводить до виникнення в підлітка деформацій у ціннісних і життєвих орієнтації, у структурі мотивів, механізмі самоконтролю в поведінкових стереотипах, що, у свою чергу, веде до протиправної поведінки.

У школі під важковиховуваністю розуміють негативізм і опір педагогічним впливам, який може бути зумовлений найрізноманітнішими причинами, які виходять за межі педагогічного і соціального захищення. Конфліктність, яка властива підліткам, пояснюється не тільки органічними змінами, але і тим, що змінюється вся система стосунків підлітка з дорослими та однолітками. Намагаючись звільнитись від оцінки і впливу дорослих, підліток стає досить критичним у стосунках із вчителями, піддає сумніву поради і думки старших.

Криза підліткового віку з більш або менш вираженою тенденцією до криміналізації проявляється і в тому, що у підлітка суттєво перебудовуються стосунки з однолітками. Для нього в цей період характерна підвищена потреба спілкування з однолітками, прагнення до самоствердження в їхньому середовищі, чуйне реагування на думки однолітків.

Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Кожен має право бути індивідуальним та демонструвати свою особливість по-різному, головне, щоб це не переходило норми закону.

РОЗДІЛ III ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА СХИЛЬНОГО ДО ПРАВОПОРУШЕНЬ

3.1.Опис діагностичних методик та інтерпретація результатів

Дослідження особистості підлітка схильного до правопорушень проводилося на базі Червоноградської загальноосвітньої школі № 12 Львівської області.

Мета дослідження:

вивчення факторів, що впливають на формування в учнів схильності до правопорушень;

вивчити особистість підлітка схильного до правопорушень, задля обґрунтування педагогічних умов ефективної роботи соціального педагога.

В дослідженні взяло участь 40 учнів 7-8х класів (11-14 років).

Вибірка учнів здійснювалась за такими ознаками:

учні, які стоять на внутрішкільному обліку;

облік учнів, які потребують особливого контролю;

учні, яких систематично приводять на раду-профілактики;

учні, що найбільше записані у щоденнику поведінки у класі.

Завдання дослідження:

діагностика характерологічних особливостей підлітків;

діагностика психологічного клімату сім'ї, та особливостей сімейного виховання;

вивчення характеру взаємин та особливостей спілкування з учителями та однокласниками;

діагностика емоційного стану підлітка.

Для реалізації мети та завдань дослідження були використані наступні методики :

Метод бесіди та спостереження;

Методика «Незавершених речень», яка дає можливість конкретизувати життєву проблематику даного учня, зумовлену акцентуацію та самооцінку.;

Дослідження загальної самооцінки за процедурою тестування (Г.Казанцевої);

Тест на виявлення типу акцентуакцій характеру (опитувальник Шмішека);

Анкетування учнів та батьків;

Тест шкільної тривожності за Філіпом;

Діагностика стану агресії у підлітка;

Методика визначення типу важковиховуваності.

Для успішної діагностики підлітків схильних до правопорушень необхідно:

індивідуальний підхід до кожного учня;

визначення цілей та завдань в роботі з саме цією категорією учнів;

спостерігати за реакцією підлітка під час обдумування запитання та відповіді на нього;

Спостереження – це організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах. Це найпоширеніший метод вивчення проблем навчання та виховання. Його сутність полягає умисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психолого-педагогічних явищ.

Метод спостереження підпорядковується меті дослідження. Головні вимоги: чіткість, систематичність, різнобічність, своєчасність, об’єктивність, відокремлення істотних фактів від випадкових елементів, неупередженість