Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб:

1)індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей;

2)особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників правових норм;

3)люди, що випадково здійснюють правопорушення;

4)особи, що свідомо порушують правові норми.

Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних речовин чи постійної фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному «віртуальному» світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує [11,65].

Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:

* нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм);

* проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного споживання їжі);

* хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).

Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркотичних речовин. При цій формі поведінки, негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежностей, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію.

Психопатологічна поведінка – це поведінка, яка базується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявами певних психічних розладів та захворювань.

Основні види психопатологічної поведінки серед дітей та молоді:

* аутоагресивна – агресія спрямована на себе, яка проявляється у двох формах: самогубство(суїцид) та само травмування (парасуїцид) [4,38].

* дисморфоманія базується на хибній впевненості підлітка про наявність у нього фізичних недоліків. Психічний стан таких підлітків характеризується комплексом неповноцінності, прагненням кардинально змінити свою зовнішність за допомогою радикальних засобів(пластична операція, постійне голодування, надмірні фізичні навантаження).

* гебоїдна поведінка підлітків характеризується інфантильним егоцентризмом, надмірним прагненням до самоствердження з грубою опозицією до оточуючих, та у прагненні до усього, що пов’язано з насильством, знущанням, терористичними актами [11,69].

* дромоманія характеризується втечами дитини з дому чи школи, поїздками в інші райони міста або населені пункти, прагнення до подорожування, бродяжництва.

* патологічна сором’язливість (гіперсором’язлива поведінка), яка проявляється несміливістю, страхом перед спілкуванням, нездатністю діяти ефективно в присутності незнайомих осіб, відмові від знайомства із новими людьми, страхом бути незрозумілим іншими.

1.2.2. Причини девіантної поведінки неповнолітніх

При аналізі реальних соціальних явищ виникає питання: які причини антигромадських проявів у середовищі неповнолітніх, а тим більше чи можливо вплинути на них. В результаті у багатьох з них виникає або повна розгубленість перед сьогоднішнім та завтрашнім днем або бажання урвати від життя якомога більше, і негайно. У молодих формується і комплекс неповноцінності, який буквально роз'їдає душу дитини і штовхає до спотворених форм протесту – хуліганства 10%; та іншим 90% підлітків немає куди подітися у вільний час. І сьогодні ситуація не лише не покращується, а навіть погіршується, оскільки багато гуртків, секцій, клубів для молоді стали платними, відтак і недоступними багатьом учням [1,53].

Вагомим показником можливості попередження схильності до правопорушень є недопустимість переходу порушень шкільної дисципліни у правопорушення. Дуже часто мета і мотиви порушення егоїстичні, їх вирізняє показне почуття товариськості, групової єдності, відданості колективу.

У загальній структурі несприятливої ситуації чітко простежується група причин, які спричиняють девіантну поведінку неповнолітніх. Це соціально-економічні, психолого-педагогічні та медико-біологічні. Усі вони мають чітку тенденцію до загострення і поглиблення в сучасній період.

Соціально-економічні: зниження життєвого рівня населення, майнове розшарування суспільства, безробіття, широка реклама психотропних речовин, зниження рівня соціальної безпеки, доступність алкоголю та тютюну для неповнолітніх.

Соціально – педагогічні: криза інституту сім’ї, виховання у неповній сім’ї, завищені вимоги батьків до дитини, конфлікти між батьками, низький статус підлітка у класному колективі, слабка система позашкільної зайнятості підлітків [4,40].

Соціально-культурні: зниження морально-етичного рівня населення, поширення кримінальної субкультури, негативний вплив засобів масової інформації, лібералізація статевої моралі.

Психологічні: бажання виглядати дорослим, потяг до самоствердження, підвищена тривожність,низька самооцінка, інфантилізм, негативні риси характеру.

Біологічні: наслідки спадковості, вплив різноманітних факторів природного середовища.

Розглянемо "умови життя і виховання неповнолітнього", звернемо увагу на виховання в сім'ї. Загально відомо, що стратегія сімейного виховання може заходити у "глухий кут", і це є однією з актуальних причин росту злочинності серед неповнолітніх. В результаті сімейного неблагополуччя, пияцтва, алкоголізму, наркоманії - щорічно близько 20 тис. дітей залишаються без батьківської опіки; понад 220 тис. дітей зостаються без одного з батьків; майже 1,5 млн. алкоголіків маємо нині в Україні, з них понад 250 тис. – це жінки. В Україні щорічно 59% сімей розривають шлюб. Серед засуджених підлітків 40% з неповних сімей [10].

Опосередкований вплив на дітей та молодь має матеріальне становище батьків, виховання культури споживання, ставлення сім'ї до споживацьких цінностей, можливості витрачення підлітками певних сум грошей та ін., як і через можливості сім'ї і позицію батьків відносно меж задоволення запитів підлітків.

Отже, суто зовнішні умови життєдіяльності підлітка не впливають суттєво на протиправну поведінку молоді. Спостереження свідчать, що більш 20% засуджених за крадіжку підлітків виховувались у формально благополучних сім'ях, де матеріальний рівень достатній для задоволення нормальних потреб неповнолітніх, розвитку їх інтересів, але забезпечений він за рахунок наживи легкої, грубої спекуляції. У таких сім'ях моральна атмосфера, соціальна позиція і ціннісні орієнтації носять криміногенний характер. Однак, слід