Аналіз криміногенної ролі сім'ї свідчить, що в них відмічаються такі негативні обставини, як байдужість батьків до виховання і поведінки підлітків, невміння чи небажання їх виховувати, погане знання підліткової психології. До криміногенних факторів відносять також неповні сім'ї, де були скоєння батьками чи іншими родичами злочинів в минулому. За даними досліджень кожен третій підліток ріс без батька у кожного четвертого, що виховувався в неповній сім'ї, батько страждав алкоголізмом 52,8% підлітків виростають у неблагополучних сім'ях; 26,1% з них - неповна сім'я; у 4,2% аморальний спосіб життя дорослих; 2,8% батьків - систематично б'ють дітей; 1,4% дітей злочинність серед батьків; 1,2% - проживання з психічно хворими батьками. Ці дані свідчать про пряму взаємозалежність між дитячими правопорушеннями і кількістю розірваних шлюбів. Порушення структури сім'ї є одним із об'єктивних критеріїв проявів важковиховуваності.

Яскраво виражені також такі форми криміногенного впливу сім'ї, на духовний світ і поведінку неповнолітніх: активне залучення неповнолітніх до пияцтва, вживання наркотичних речовин, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів, "пасивний" приклад безкарної антигромадської поведінки, яку підліток сприймає як стереотип звичайної повсякденної, моральної поведінки; "влаштування" дітей на вулиці, їх розчарування у батьках, відчуття власної ущербності, обмеженості.

Сім'я, з точки зору пред'явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію її членів до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда.

Гострою стає проблема вживання неповнолітніми наркотичних речовин, що стає причиною правопорушень і злочинів. 60-70% підлітків, які скоїли протиправні дії, були при цьому у нетверезому стані. Основні причини потягу до тютюну, алкоголю – соціальна і нервово-психічна напруженість. Фармакологічний вплив наркотичних речовин полягає в тому, що вони, особливо у великих дозах, придушують психічну і фізичну активність і разом з тим, особливо в малих дозах, діють як стимулятор знімаючи гальма свідомості і відкриваючи тим самим простір, для того, щоб робити те, що без «допінгу», ніколи б не наважився, а вже згодом інші способи досягнення почуття задоволення стають недоступними.

Та ціна, яку люди платять за це задоволення – це ціна життя.

Висновки до першого розділу

Викликають тривогу рекордні темпи підвищення рівня злочинності серед підлітків та молоді. Тому, однією з найбільших проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх. За офіційними даними протягом 2006 року кількість злочинів, скоєних учнями-підлітками становила майже 120 тисяч.

Важковиховувані, педагогічно занедбані підлітки, які скоюють правопорушення, порушують адміністративні та інші норми, стоять на обліку в органах у справах неповнолітніх чи направленні службою у справах неповнолітніх до шкіл і училищ соціальної реабілітації, відносяться до категорії підлітків правопорушників.

Порушення шкільної дисципліни, які межують з правопорушеннями не стримує підлітка від негативних вчинків, а навпаки сприяє накопиченню досвіду негативної поведінки і може призвести до злочину. В усіх негативних вчинках перш за все проявляється порушення морального ставлення підлітка до праці, людей, до себе, зниження, а той відсутність відповідальності за свої вчинки. Отже, важковиховуваність завжди виступає як фактор ризику і має насторожувати [19,240].

Система вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і проводяться у вигляді незбалансованих психічних процесів, не адаптованості, ухиляння від морального й етичного контролю особистості над власною поведінкою називаються девіантною поведінкою.

Розрізняють такі основні види девіантної поведінки підлітків, як: адиктивна (штучна зміна свого психічного стану завдяки прийому різноманітних речовин) делінквентна поведінка (сукупність протиправних вчинків, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного та кримінального кодексів) і психопатологічна (симптоми і синдроми, які є проявами певних психічних розладів та захворювань). Такий розподіл дає змогу педагогу своєчасно організувати виховну роботу з метою запобігання ризикованої поведінки з боку неповнолітнього.

Також не менш важливим для соціального педагога є виявити причини, першооснову такої поведінки, для того щоб знати у яке русло скерувати свої дії. Причини девіантної поведінки можна поділити таким чином: соціально-економічні, психолого-педагогічні та медико-біологічні. Усі вони мають чітку тенденцію до загострення і поглиблення в сучасній період.

Важливого значення набуває профілактика правопорушень, адже завжди краще попередити, а ніж виправити. Профілактика правопорушень – обов’язкова діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі громадських організацій, спрямована на виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, та застосування заходів до їх виправлення.

Усі заходи щодо профілактики правопорушень здійснюються відповідно до законодавства України.

РОЗДІЛ II ІНСТИТУЦІЇ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

2.1. Сім’я – провідний фактор соціалізації особистості

Сім'я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості учня. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім'ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.

Вплив сім'ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола