Сучасні сім'ї різноманітні і від того, в якій саме сім'ї живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Діти, котрі були залишені батьками, діти, що не знають своїх батьків – обділені долею діти.

Умовно за якістю сімейних взаємин, сім’ї поділяються на благополучні та неблагополучні.

Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, взаємодопомоги та підтримки, з раціональними способами вирішення сімейних проблем. Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного [7,400].

Саме у сім'ї дитина бере перші уроки емоційної теплоти чи нечулості, вчиться любити, радіти, співпереживати. Ось чому так важливо, щоб вона завжди відчувала в колі сім'ї щирість, відвертість, не знала фальші у ставленні до неї дорослих. Найстрашніше для дитини – емоційне відчуження рідної людини, відсутність батьківської ласки, любові.

Дуже важливо, щоб у сім'ї була взаємоповага і взаєморозуміння, котрі формують позитивну моральну атмосферу. Дитина, тоді почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у добровільному спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У хорошій сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, взаємодопомога, емпатія, почуття впевненості.

Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через об'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини [26,547].

До неблагополучних належать:

сім'ї, де батьки – алкоголіки, наркомани – ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, немає найнеобхіднішого;

сім'ї асоціальні – члени сім'ї конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, вони схильні до правопорушень. Дитина росте без догляду, без турботи і у вічному страху;

сім'ї конфліктні – в яких відбуваються постійні конфлікти між подружжям, батьками і дітьми, що проявляється у справах, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Виникають такі сім'ї через брак у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. Тут панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Нестачу позитивних емоцій діти компенсують пошуком їх у вуличних компаніях, бродяжництві, вживанні алкоголю, наркотиків [7,365];

сім'ї, зовні благополучні – систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру неосвіченість (сім'ї, де взаємостосунки з дітьми є формальними, відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовуються фізичні покарання тощо);

сім'ї соціального ризику – соціально незахищені сім'ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Такі сім’ї не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов.

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї [26,590].

Кожна сім'я, як тільки створюється, починає виконувати свої функції, на основі спільного побуту, взаємної відповідальності, виховання дітей. Вона забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості.

Між функціями існує певний якісний взаємозв'язок і взаємодоповнення одна одної.

Розглянемо деякі основні функції сім'ї:

Матеріально-економічна функція є однією із основних. Сім'я бере участь в суспільному виробництві засобів для життя, відновлює втрачені на виробництві сили своїх дорослих членів, веде своє господарство, має свій бюджет, організовує свою діяльність.

Житлово-побутова – це забезпеченість житлом, організація побуту, ведення господарства;

Репродуктивна функція полягає у продовженні людського роду. Ця функція включає в себе елементи всіх інших функцій. Адже сім'я залишається єдиним і незамінним продовжувачем людського роду.

Комунікативна – це створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне спілкування, взаємостосунки сім'ї [ 16,159 ].

Виховна функція передбачає формування особистості дитини. Вона складається з трьох аспектів. Перший – формування особистості дитини, розвиток здібностей та інтересів, передача дорослими членами сім'ї (мамою, батьком, дідусем, бабусею,) набутого досвіду. Другий аспект – систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного члена сім'ї на протязі всього його життя. Третій – постійний вплив дітей на батьків, що змушує їх активно займатися самовихованням. Успішне виконання цієї функції залежить від виховного потенціалу сім'ї. Він являє собою цілий комплекс умов і засобів, що визначають педагогічні можливості сім'ї. Людина відчуває вплив сім'ї з дня свого народження і до кінця свого життя [11,70].

Релактивна функція – це організація вільного часу та відпочинку. Вільний час це час, яким людина розпоряджається згідно свого уподобання Сімейний відпочинок включає в себе: зустріч з родичами, знайомими,