Сім’я є основним інститутом соціалізації дитини, тому вона має дуже важливе, вирішальне значення у формуванні особистості і її входження у соціум.

Сімейне життя і родинне виховання – складні предмети не лише педагогіки, а й наукового дослідження, оскільки являють собою «замкнену скарбницю», в котру неохоче впускають сторонніх.

Кримінологічні дослідження показують, що серед неповнолітніх правопорушників значним залишається число осіб, що проживають у неблагополучних сім'ях. Останнім часом усе більше занепокоєння викликають родини з неправильною педагогічною позицією. Виховання в таких родинах приводить до виникнення в підлітка деформацій у ціннісних і життєвих орієнтації, у структурі мотивів, механізмі самоконтролю в поведінкових стереотипах, що, у свою чергу, веде до протиправної поведінки. Ризик правопорушень неповнолітніх, що виховуються в обстановці постійних і гострих конфліктів, у психічно обтяжених родинах, у 4 - 5 разів вище, а також в тих, де панують агресивність і жорстокість, у 9 - 10 разів вище, ніж у тих, хто росте в педагогічно сильних і стійких родинах.

Типові помилки сімейного виховання:

Може трапитися так, що ціль виховання дитини виявляється «вставленою» лише в задоволення потреб емоційного контакту. Дитина стає центром потреби, єдиним об'єктом її задоволення [9,204]. Прикладів тут безліч. Це батьки; батьки в яких із тих або ж інших причин скрута в контактах з іншими людьми; це і самотні матері, які присвячують увесь свій час дітям; бабусі внукам. Частіше всього при такому вихованні виникають великі проблеми. Батьки несвідомо ведуть боротьбу за збереження об'єкту своєї потреби, перешкоджаючи виходу емоцій і прив'язаностей дитини за межі сімейного кола

Великі проблеми виникають в спілкуванні з дитиною, якщо виховання стало єдиною діяльністю,що реалізувала потребу сенсу життя. Дана потреба проаналізована польським психологом К.Обуховським, котрий характеризує поведінку дорослої людини. Без задоволення цієї потреби людина не може нормально функціонувати, не може мобілізувати всі свої здібності в максимальному ступені. Чи значить це, що людина завжди усвідомлює загальний сенс своїх дій, свого життя? Очевидно ні, проте кожний має прагнути його знайти [10,395].

В деяких батьків виховання дитини мотивується на досягнення. Ціль виховання полягає в тому, щоб добитися того, що не вдалося батькам із за відсутність необхідних умов, або ж тому, що самі вони не були достатньо здатними і настирними [8,72]. Звичайно не беруться до уваги можливості, інтереси, здібності дитини, які відмінні від тих, що зв'язані із запрограмованими цілями.

Помилковою також є організація виховання в сім'ї по певній системі. Зустрічаються сім'ї, де цілі та методи виховання як би відсторонені від самої дитини і прямують не стільки на неї, скільки на реалізацію системи виховання, що визнається батьками. Це звичайно дуже компетентні, ерудовані батьки, які уділяють своїм дітям немало часу. Ознайомившись з якою-небудь виховною системою батьки педантично і цілеспрямовано приступають до її незмінної реалізації. Поза сумнівом, в кожної з цих виховних систем є свої цінні знахідки, немало корисного і важливого. Тут йдеться лише про те, що деякі батьки слідують тим або іншим ідеям і методам виховання дуже слухняно, без достатньої критики, забуваючи про те, що не дитина для виховання, а виховання для дитини.

Також батьки часто роблять помилки при виборі стилю сімейного виховання. Батьки, котрі схильні до авторитарного стилю виховання, мають тенденцію до карально-насильницької дисципліни, надмірно контролюють всі вчинки дитини, ні в якому разі не йдуть на компроміси з дитиною, вимагають від неї покірливості. В результаті цього в дитини розвивається невпевненість у собі, страхи, мстивість, агресивність по відношенню до слабших , занижена самооцінка, пристосуванство, улесливість, велика ймовірність легко піддаватися під вплив «сильних», протиправна поведінка, для самовираження, схильність до вживання алкоголю та наркотиків [7,457].

Батьки, що обирають ліберальний стиль виховання, мають незначний контроль за поведінкою дитини, або ж повну відсутність контролю, внаслідок байдужого ставлення до виконання батьківських обов’язків. Проявами ліберального стилю також можуть бути вседозволеність, виконання всіх забаганок дитини,потурання усім бажанням дитини. Наслідками може бути надмірне самолюбство, затримка емоційного розвитку, відчай, недовіра до дорослих, озлобленість, розчарування, егоїзм, вередливість, впертість, завищена самооцінка, нездоровий спосіб життя.

Також важливе значення мають цілі виховання, при визначенні яких, батьки часто роблять помилки. Потрібно пам’ятати, що ціль і мотив виховання дитини - це щасливе, повноцінне, творче, корисне людям життя цієї дитини. На творення якого і повинне бути направлене сімейне виховання [23,142].

Зв'язок виховання з іншими видами діяльності, підкорення виховання тим або іншим мотивам, а так само і місце виховання в цілісній особі людини - все це і додає вихованню кожного особливий, неповторний, індивідуальний характер.

2.1.1.Зміст і напрямки соціально – педагогічної роботи з сім’ями

Одним із основних об’єктів соціальної роботи виступають: молода сім’я та сім’ї, які мають проблему у сімейному вихованні; сім’ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні сім’ї, багатодітні, студентські, сім’ї мігрантів та біженців, сім’ї з дітьми та батьками інвалідами, малозабезпечені та бідні, сім’ї одиноких та неповнолітніх матерів.

Соціальна робота з неблагополучними сім’ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей та молоді,наданні допомоги батькам у розв’язанні складних питань сімейного