Соціальна робота з сім’єю – це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім’ї, що спрямована на поліпшення матеріально – побутових умов життєдіяльності сім’ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духового розвитку усіх її членів [19, 270].

Метою соціальної роботи з сім’єю є соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, та надання їй

соціально – психологічної, психолого-педагогічної, соціально – медичної, юридичної, інформативно – консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою покращення життєдіяльності сім’ї.

Детальніше розглянемо роботу соціального педагога з сім’ями, що мають дітей схильних до вчинення правопорушень.

З сім’ями, що мають дітей схильних до вчинення правопорушень, проводяться такі основні види роботи:

Діагностична робота має на меті виявлення окремих соціальних аномалій, конкретизація проблем клієнта. Як окремого клієнта так і групи людей. За допомогою діагностики ми можемо визначити схильність до правопорушень, позитивний чи негативний вплив сім’ї на формування особистості дитини, акцентуації характеру учнів, встановлення причин, що зумовлюють відхилення у поведінці, зловживання алкоголем та наркотичними засобами.

Соціально – профілактична робота з сім’єю спрямована на усунення умов та причин виникнення проблем заходів, та профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, стресових станів, збереження репродуктивного здоров’я дітей та молоді, організація роботи з запобігання зростання дитячої та підліткової злочинності. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та подоланні проявів негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі. Її основним змістом є: надання неповнолітнім інформацію про наслідки вживання різних видів алкогольних та наркотичних речовин, наслідки ранніх статевих стосунків, ранньої вагітності та абортів, а також наслідки вчинення правопорушень.

Соціальна реабілітація в роботі з сім’єю спрямована на надання допомоги з метою подолання сімейних конфліктів, кризових ситуацій, також надання допомоги сім’ям, члени яких мають алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі. Основна мета такої роботи – виведення членів сім’ї зі стресового стану, надання соціально – медичної, соціально – правової допомоги.

Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім’ї

в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою її є надання психолого-педагогічної, правової, соціально – медичної, матеріальної підтримки сім’ям.

Соціально – педагогічна робота з учнями та їх сім’ями здійснюється за такими основними напрямками:

Педагогічна допомога полягає в поглибленні педагогічної компетентності батьків, суб’єктом скарги в такому випадку, як правило, бувають діти. Консультант разом з батьками аналізує ситуацію. При цьому увага не акцентується на помилковості батьків, а розглядаються універсальні з погляду педагогіки методи виховання [19,275].

Наприклад, дівчинка заявляє, що перед контрольною роботою у неї завжди ще звечора починає боліти голова, шлунок, вона погано спить, тремтять руки, аж до моменту, коли не побачить контрольні завдання. Причиною підвищеної дитячої тривожності, як правило, є завищені еталонні вимоги батьків без урахування реальних можливостей своєї дитини. У такому випадку, в роботі з батьками доцільно акцентувати увагу на індивідуальних особливостях та їх урахуванні у вихованні та навчальній діяльності.

Соціальна допомога надається тоді, коли сімейні проблеми виникають у результаті несприятливих обставин і вимагають зовнішнього втручання. Часто це пов’язане із матеріальним достатком.

Психологічної допомоги сім’я потребує, коли виникають ускладнення пов’язані із сферою спілкування. Вона передбачає аналіз ситуації, психодіагностику особистості та діагностики всіх членів сім'ї. Практична допомога зводиться до подолання бар’єрів у спілкуванні та причин, що їх викликали.

Потреба у діагностичній допомозі виникає тоді, коли батьки недостатньо проінформовані щодо причин відхилень у поведінці та розвитку дитини. Діагностичний висновок може бути основою для прийняття радикальних рішень щодо подальших дій.

Медична допомога необхідна в тому випадку, коли причиною сімейних проблем є захворювання когось із членів сім'ї, алкогольна та наркотична залежність.

Розглянемо деякі з них детальніше:

Соціально – педагогічне дослідження з метою вивчення проблем дітей усіх вікових груп (вивчення і аналіз культурно – побутових взаємин учнів в сім’ях);

Соціально – педагогічний захист прав учнів (виявлення і підтримка учнів,

що потребують соціального захисту та опіки; індивідуальна робота з учнями, що постраждали внаслідок агресії з боку дорослих);

Забезпечення соціально – педагогічної підтримки сім’ї у формуванні

особистості дитини (створення банку даних неблагополучних сімей; просвітницька робота із сім’ями, щодо здорового способу життя; психолого-педагогічна просвіта батьків з метою оптимізації взаємин між батьками та дітьми);

Соціально – педагогічна профілактика, корекція, реабілітація (виявлення та

попередження відхилень у поведінці; забезпечення профілактичної та корекційної роботи з учнями групи ризику, з тими, що стоять на обліку в школі; пропаганда здорового способу життя; правова просвіта учнів та батьків з метою профілактики девіантної поведінки).

Який вид роботи з сім’єю ми б не обрали, основним є індивідуальний підхід до кожної проблеми зокрема. Адже кожна сім’я є індивідуальною, тому навіть дуже схожі проблеми не можна вирішувати за шаблоном.

Розглянемо детальніше форми роботи соціального педагога з сім’ями, що мають дітей схильних до правопорушень:

Індивідуальна соціальна робота полягає у вирішенні проблем з метою надання підтримки і створення ситуації, що спрямовує клієнта до розгляду проблеми і викликає бажання подолати всі свої перешкоди. До суттєвих переваг цієї форми роботи належить те, що окремо взятому учаснику приділяється більше уваги, ніж в умовах групової роботи; а також клієнту простіше відкритися, адже він впевнений у конфіденційності.

Види індивідуальних форм роботи: бесіда, консультація, інформування, листування, телефонне консультування, доручення, інтерв’ю [4, 64].

Групова соціальна робота полягає у наданні допомоги не окремо одній людині, а групі людей, що мають схожу, або таку ж проблему. Адже людина