Види групової роботи: тренінг, дискусія, гурток, вікторина, бесіда, семінар, лекторій, клуби за інтересами, круглий стіл, ігрові програми, прес – конференції.

Масова соціально – педагогічна робота – це організація діяльності груп та колективів. До такої форми роботи залучаються представники майже усіх груп населення, можливість учасникам відчути причетність до спільної справи .

Такі види масової форми роботи: благодійні акції, прямий ефір, тематичний вечір, день, тиждень, «гаряча» телефонна лінія, вулична акція.

Кожна з форм соціально – педагогічної роботи є результативною, але зміст соціальної роботи з сім’єю обумовлюється групою чинників: тип сім’ї, потреби, тип проблеми, бажання клієнта вирішити свої проблеми.

Відповідно до форм роботи, розглянемо основні методи соціально – педагогічної діяльності ( за О.В. Безпальком ):

Педагогічні методи, які найчастіше використовуються в соціально – педагогічній практиці, є різновидами методів виховання.

До них належать:

методи формування свідомості, що спрямовані на формування певних понять,

оцінок, суджень, світогляду особистості (переконання, навіювання, приклад);

методи організації діяльності – способи закріплення та формування

позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків (створення виховних ситуацій, тренування, прогнозування);

методи стимулювання діяльності спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності (гра, змагання, заохочення, схвалення);

Психологічні методи в соціально – педагогічній роботі, застосовуються з метою діагностики особливостей індивіда та організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи. Діагностика проводиться відповідно до суспільних вимог та потреб сім'ї та суспільства.

методи психодіагностики (тести інтелекту та здібностей, малюнкові та

проективні тести, особистісні опитувальники, соціометрія);

психотерапевтичні методи (психодрама, соціограма, ігрова терапія,

психосоціальна терапія, сімейна психотерапія, поведінкова терапія);

психокорекцій ні методи ( артотерапія, казкотерапія, соціально психологічний тренінг);

психологічне консультування;

Соціологічні методи використовуються в практиці соціально – педагогічної роботи, найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних проблем та ставлення до них.

спостереження;

методи опитування (інтерв’ю, анкетування, фокус – група);

біографічний метод;

Яку форму роботи та методи ми б не обрали, найефективнішими вони будуть лише тоді, коли буде враховано два найважливіші чинники: бажання сім'ї змінити щось на краще, та індивідуальний підхід.

У практиці індивідуального підходу, на думку А.С.Макаренка, найчастіше зустрічаються дві помилки: перша полягає в прагненні "обстригти всіх під одну гребінку", утиснути людину в стандартний шаблон, виховати певну серію людських типів; друга - в пасивному прямуванні за кожним індивідумом, в безнадійній спробі справитися відразу з усіма за допомогою розрізненого спілкування з кожною людиною окремо [30].

2.2. Школа, як основний осередок перебування дитини

Шлях до серця дитини пролягає через рівну стежку, на якій дбайливі руки педагогів та батьків тільки те й робить, що викорінюють бур’яни – недоліки, а на цьому полі розвиваються паростки моральних чеснот.

«Проблемні» підлітки були, є й будуть. Це завжди засмучує батьків, вчителів та просто дорослих. Проблеми підліткового віку є дуже актуальною проблемою, адже як було доведено вченими, що підлітки більшу частину часу проводять у школі. Нікого не здивую, що виховувати дітей у підлітковому віці важко, так, як немає нічого складнішого та багатшого за людську особистість.

Під важковиховуваністю у школі перш за все розуміють негативізм і опір педагогічним впливам, який може бути зумовлений найрізноманітнішими причинами, які виходять за межі педагогічного і соціального захищення. Конфліктність, яка властива підліткам, пояснюється не тільки органічними змінами, але і тим, що змінюється вся система стосунків підлітка з дорослими та однолітками. Намагаючись звільнитись від оцінки і впливу дорослих, підліток стає досить критичним у стосунках із вчителями, піддає сумніву поради і думки старших [17,350].

Поведінка дітей у підлітковому віці нестійка, вони бувають веселими, активними, прагнуть до інтенсивної діяльності, а можуть бути млявими, пасивними, схильними до самоти та замкненості у собі. Багатьом підліткам властива підвищена самокритичність в оцінці своєї зовнішності, одягу й разом із тим зайва самовпевненість, та схильність критикувати всіх навколо себе. Діти шукають себе, та намагаються знайти образ, що відповідав би саме їм. Вони прагнуть бути «такими, як …»: наслідують героїв кінофільмів, відомих спортсменів, співаків, тощо. У цей період не слід дивуватися, якщо підліток годинами сидить перед дзеркалом, тричі на день змінює зачіску, відстоює право на те, щоб носити досить дивний одяг, починає прогулювати уроки, порушувати поведінку, зриває уроки, вживає нецензурну лексику навіть до вчителів, починає палити та вживати спиртні напої. Саме такою своєю поведінкою підліток прагне зобразити, що не такий, як усі, прагне отримати авторитет серед однолітків, поводиться ніби дорослий. Цією своєю поведінкою він формує авторитет учня – правопорушника. Коли учні пропускають уроки без поважних причин, систематично порушують поведінку, зривають уроки, то їх скеровують на раду профілактики у школі. Учневі дають усне попередження, або ж викликають батьків до школи. Якщо учень не виправився і надалі не відвідує школи, то на нього подається подання у відділ у справах неповнолітніх, для розгляду його поведінки на засідання КМСН. Якщо на учня протягом року було подано 5 подань, то у відділі у справах дітей, можуть ставити питання про позбавлення батьків батьківських прав. Тому в школах до таких право виховних засобів звертаються в крайньому випадку. Виховники все ж намагаються вплинути на свідомість дитини без органів міліції.

Удосконалення виховного процесу в школі передбачає:

організацію виховних