учнів з високим рівнем. Певні труднощі виникають при виконанні завдань, що вимагають гнучкості мислення. Оригінальні і творчі ідеї, винахідливість проявляються в окремих випадках. Для достатнього розвитку в них творчих здібностей потрібна корекція їх діяльності з боку вчителя.
III рівень - низький. Характеризується тим, що учні частково
виконують запропоновані завдання, спостерігається відсутність
оригінального, творчого підходу до розв'язання проблеми. Вони важко
виконують завдання, що вимагають гнучкості, послідовності і логічності
мислення. Такі учні мають задатки до творчості, але ці задатки не були
вчасно помічені і розвинені.
IV рівень - умовно нульовий. Учні, що відповідають цьому рівню, не
виконали більшої частини запропонованих завдань. Такі діти не вміють
творчо мислити, не здатні висловлювати оригінальні ідеї, зосереджуватись
над завданням, потребують постійного нагляду і корекції їхньої діяльності з
боку вчителя.
Таким чином, під час аналізу стану проблеми в практиці роботи вчителів початкової школи, нами було:
- визначено ступінь обізнаності вчителів з методикою організації співпраці в навчально-виховному процесі;
- виявлено рівень сформованості педагогічної готовності вчителів до здійснення технологій розвивального навчання;
досліджено рівень шкільної мотивації учнів початкових класів;
проаналізовано рівні сформованості творчих здібностей в учнів початкових класів як таких, що є результатом послідовності роботи в системі особистісно орієнтованих технологій;
визначено та охарактеризовано основні труднощі в роботі вчителя початкових класів в аспекті наукового дослідження.
Висновки до розділу
Аналіз розділу "Проблема розвивального навчання в теорії та практиці початкової освіти" здійснювався нами в двох аспектах - на теоретичному і практичному рівнях. Опрацювання наукової проблеми дозволив нам зробити такі висновки:
1. Проблема особистісно орієнтованого навчання досліджувалась і досліджується на сучасному етапі як вітчизняними, так і зарубіжними представниками психолого-педагогічної науки. Вагомий внесок в її розробку зробили такі вчені: В.М.Бехтерєв, О.Ф.Лазурський, С.Л.Рубінштейн, О.М.ЛеонтьєвД.К.Платонов, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк,, І.Д.Бех, О.В.Бондаревська, В.В.Сєриков, Д.М.Зембицький, В.Т.Фоменко, В.В.Рибалка, В.П.Безбалько, В.В.Бучківська, О.В Барабанщиков, М.Ф.Феденко, В.І.Андрєєв, І.О.Зимня, Л.М.Деркач, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська, Пєхота тощо. Всі вони відзначають велике значення особистісно орієнтованого підходу до учнів у процесі навчання.
Розглядаючи проблему ми вважали за доцільне проаналізувати всі функції визначеної теми дослідження, серед яких найбільш важливим є поняття особистості, адже воно є ключовим під час діагностики та розробки основних напрямків науково-теоретичних засад роботи. Серед великих педагогів і психологів немає єдності у визначенні цього поняття. Вони визначають особистість як:
об'єднуючий і спрямовуючий початок, який керує думками, діями та вчинками людини (В.Бєхтерєв);
реальне буття людини як матеріальної істоти, що перебуває у відносинах із матеріальним світом (С.Рубінштейн);
активне пристосування особи до навколишнього середовища (О.Лазурський);
суб'єкт, творець власного життя (О.М.Леонтьєв).
В нашому дослідженні ми будемо використовувати визначення дефініції Л.С.Виготського як таке, що в повній мірі відповідає меті і завданням нашої наукової роботу: "Особистість - є поняття соціальне, воно охоплює надприродне історичне у людині. Вона не природжена, але виникає внаслідок культурного розвитку, тому "особистість є поняття історичне..."
3. Докладна психолого-педагогічна характеристика самого поняття «особистість» дозволила нам перейти до аналізу особистісно орієнтованого навчання та його компонентів. Нами було визначено мету і завдання особистісно орієнтованого навчання, як такого, що є актуальним на сучасному етапі розвитку початкової школи. В роботі ми будемо використовувати таке його визначення: «Це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується з змістом освіти.»
(Якиманська І.С.)..
4. На основі аналізу проблеми на теоретичному рівні нами було
виділено і описано основні ключові поняття, які ми будемо користуватись
в науковому дослідженні. Це такі поняття, як: "гуманізм", "гуманістична
педагогіка", "гуманізація освіти", "гуманістичний підхід", "особистість",
"особистіший підхід в освіті", "особистісно орієнтована педагогіка",
"особистісно орієнтоване навчання", "особистісно орієнтована ситуація",
"особистісно орієнтовані технології", "індивідуальний підхід", «розвивальне навчання».
5. З метою всебічного аналізу проблеми ми вивчили реальний стан особистісно орієнтованого підходу до учнів в практиці роботи вчителів початкових
класів. Нами були проведено констатувальний експеримент на базі
загальноосвітніх шкіл №5 м.Івано-Франківська, загальноосвітньої школи с. Чорний потік Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Експериментом було охоплено 26 вчителів і 116 учнів початкових класів. Результати констатувального експерименту дозволили зробити такі висновки:
рівень обізнаності вчителів початкових класів з теорією та практикою особистісно орієнтованого навчання взагалі та розвивального навчання зокрема є ще недостатній;
у класоводів переважає негативно-узгоджений рівень їхньої готовності до реалізації технологій особистісно орієнтованого навчання;
педагоги намагаються творчо підходити до навчально-виховного процесу, створювати умови для розвитку творчих здібностей, проте на шляху реалізації цих положень в їх роботі зустрічаються труднощі об'єктивного і суб'єктивного характеру;
в учнів початкових класів наявна низька шкільна мотивація;
більшість молодших школярів мають середній рівень розвитку творчих здібностей як таких, які на нашу думку, є результатом цілеспрямованої роботи вчителів в процесі реалізації особистісно орієнтованих технологій.
Аналіз проблеми дослідження на теоретичному і практичному рівнях показав, що найбільш актуальним є питання впровадження такого компоненету особистісно орієнтованого навчання, як розвивальне навчання, одним із показників ефективності реалізації якого є сформованість творчих здібностей.
Дослідження компонентів особистісно орієнтованого навчання на теоретичному рівні та аналіз стану проблеми в практиці роботи дозволив нам сформувати робочу гіпотезу: впровадження співпраці і співробітництва, як основного принципу розвивального навчання, сприятиме розвитку творчих здібностей молодших школярів.
Таким чином, найважливіші й найактуальніші можливості системи розвивального навчання (Д.Ельконіна-В.Давидова) полягають у вирішенні завдань оновлення української системи освіти. Як наслідок:
У молодших школярів формується бажання й вміння вчитися, що є запорукою безперервної освіти протягом усього життя.
Складається адекватна самооцінка, що дає людині змогу адекватно ставитися до своїх можливостей свідомо вступати у відносини