Такий урок слід ретельно продумати і бути внутрішньо готовим до реалізації, дочекатися правильної відповіді учня, а не нав'язувати її самому, збагнути, що немає потреби всіх і за все оцінювати, допомагати дітям висловлюватися, а не "подавати" новий матеріал, вчити школярів міркувати, а не сортувати їхні відповіді на правильні і неправильні, звикати до групової дискусії і метушні. І не випадково, адже навчальна діяльність у системі розвивального навчання базується за принципом співробітництва в межах спільно розділеної діяльності (вчитель-учень; учень-учень).

Проаналізувавши у ході констатувального експерименту рівень сформованості творчих здібностей в учнів других класів загальноосвітньої школи №5 м. Івано-Франківська, ми прийшли до висновку, що їх треба розвивати з першого класу загальноосвітньої школи, оскільки саме тоді закладаються необхідні знання, уміння, навички, формується світогляд. У зв'язку з цим, ми почали проводити особистісно орієнтовані уроки в 1-Б класі загальноосвітньої школи. Чорний потік, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, спираючись на систему розвивального навчання і технологію особистісного уроку С.І.Подмазіна.

Синтезуючи матеріал уже відомих досліджень проблеми особистісно орієнтованого навчання, які були запропоновані для навчання, але (як показує практика) не були широко застосовані в початковій школі, зокрема це дослідження І.Якиманської, О.Савченка, С.Подмазіна тощо, нами була розроблена експериментальна методика проведення уроків розвивального навчання. Дана методика передбачає реалізацію співпраці на уроках в початкових класах. Така співпраця буде реалізовуватись через:

а) запровадження групових форм роботи учнів (робота в парах);

б) самостійну постановку школярами проблеми;

в) розв'язання дитиною завдань-пасток.

Розробляючи нашу методику проведення особистісно орієнтованих уроків з метою розвитку творчих здібностей на основі розвивального навчання, ми виділили основні етапи проведення цієї роботи і визначили їх як підготовчі, основний і заключний.

Підготовчий етап передбачає аналіз діючих навчальних програм, підручників для розробки експериментальної методики.

Основний етап включав проведення особистісно орієнтованих уроків, реалізацію запропонованої методики.

Заключний етап полягав в аналізі експериментальної методики.

На підготовчому етапі основне значення приділялось побудові особистісно орієнтованого уроку, визначенню основних компонентів його структури.

Структуру експериментальних уроків ми розробляли на основі системи розвивального навчання Ельконіна-Давидова. В структурі цих уроків ми виділяли такі етапи:

I Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

На першому етапі уроку вчитель повинен вмотивувати наступну діяльність, позитивно спрямувати учнів на працю. Тут важливо врахувати особистий досвід молодших школярів щодо проблеми уроку. Доцільно використати, залежно від предмету, психологічний тренінг, математичну розминку, підготовку мовного апарату та дихання до читання, - музичний театральний момент, рекламу тощо.

II Визначення мети і завдань уроку.

Виробляти мету і практикувати завдання уроку бажано спільно з учнями. Доцільно залучати дітей до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, підготовка унаочнення). Разом з вчителем учні складатимуть план роботи, обговорюючи його, визначають показники досягнення поставленої мети (які знання, уявлення, засоби діяльності свідчитимуть про це).

Пропонуємо використовувати на цьому етапі уроку таблиці "Знати" і "Вміти", куди спільно з учнями записуються завдання, які необхідно засвоїти протягом уроку, і вміння, які формуються.

Наприклад, під час вивчення теми "Узагальнення знань про іменники" записуємо на дошці:

Повинні ЗНАТИ Повинні ВМІТИ

ознаки знаходити

назви змінювати

рід аналізувати

число доводити

правопис узагальнювати

Таким чином, на початку уроку учнів ознайомлюють з метою та планом уроку. Вчитель чітко й переконливо інформує учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на уроці.

Пізнавальна привабливість цього вступного інструктажу - це матеріал, пов'язаний із певною цікавою проблемою, визначенням проблемних понять. На нашу думку, важливо пояснити учням значення навчального матеріалу для значення навчального матеріалу для здійснення практичної діяльності.

III Вивчення нового матеріалу.

а) фантастична ситуація. Нехай вчитель доповнить реальну ситуацію фантастикою. Можна запропонувати перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету; придумати фантастичну рослину (тварину) і розглянути її в реальному світі; охарактеризувати навчальну ситуацію з незвичайної точки зору, наприклад, очима інопланетянина або древнього грека тощо.

б) прес-конференція. Цей інструмент слід використовувати починаючи з 3 класу. Вчитель має частково розкрити тему і запропонувати учням завершити її розкриття самостійно, використовуючи підручники, посібники, довідкову літературу тощо.

в) запитання до тексту. Перед вивченням навчального тексту можна учням запропонувати скласти до нього запитання.

IV Засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

На цьому етапі треба дати завдання учням на вибір:

Наприклад, на уроці читання в 3 класі це можуть бути такі завдання:

Діти мають вибрати той вид роботи, який їм найбільше до вподоби: варіативність у поданні домашнього завдання (диференціація за рівнем складності; завдання на вибір).

На цьому етапі уроку доцільно використати, наприклад, такі методи, як:

V Контроль, корекція та оцінювання знань.

На нашу думку, контроль знань відбувається за допомогою:

Тут доцільно повернутися до таблиці "Повинні знати", "Повинні вміти", до планування уроку та перевіряючи, чи все заплановане вдалося зробити, чи все завдання уроку виконані.

Коли підбивається підсумок уроку, вчитель традиційної школи зазвичай ставить такі запитання: "Чого ви навчилися на уроці?", "Що нового дізналися?"

За технологією особистісно орієнтованого підходу, на нашу думку, доцільнішими є такі запитання: "На якому етапі уроку найцікавіше працювати? Де ми втратили найбільше часу? Що нам