питанню дуже велику увагу приділяє І.Каплунович, який вказує вказує на необхідність іти за індивідуальністю дитини, і в зв'язку з цим будувати і реалізувати в педагогічному процесі адаптивні навчальні програми і в цілому сприймати дитину такою, якою вона є.[58; 13].
Особистісна орієнтація освіти передбачає такий спосіб засвоєння змісту освіти суб'єктом, під час якого відбувається своєрідне "зняття" об'єктивного значення матеріалу та виявлення в ньому суб'єктивного сенсу особистісно стверджувальних цінностей. Його складовою є розвивальне навчання - це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. (І.С.Якиманська). [40;31].
Воно передбачає послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до самосвідомого суб'єкта власного розвитку і як до суб'єкта виховної взаємодії, це - базова цінна орієнтація педагога, яка визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною і колективом.
Індивідуальний підхід у навчанні забезпечується диференційованим підходом, що відрізняється від диференційованого навчання. За І.Якиманською, в першому випадку йдеться спочатку про виявлення індивідуальних особливостей учня, а потім вибір для нього найбільш сприятливих умов розвитку шляхом застосування різних диференційних форм, а не навпаки. [58; 14].
Для виховання всесторонньо розвинутої особистості організатор виховного процесу повинен знати особливості, специфічні явища вихованців і з їх врахуванням вибирати методи, прийоми і засоби педагогічного впливу.
Розвивальне навчання в системі особистісно-зорієнтованої моделі навчання передбачає розвиток критичного мислення учнів, що потребує неодмінно діалогічної ситуації, вільної, творчої діяльності. Школа повинна вчити мислити - така суть стратегії, що домінує в дослідженні вчених різних країн. Тільки людина, яка вільно, активно і критично мислить, може об'єктивно оцінити події, зробити правильні висновки, досягти успіхів у різноманітних сферах діяльності. На жаль, проблемі розвитку критичного мислення учнів раніше не приділялось достатньої уваги. Дуже часто, як вказує І.Якиманська, несприйняття учнем інформації підручника може оцінюватись як незасвоєння ним навчального матеріалу, але ж у цьому може виявлятися особистісна позиція, що спирається на суб'єктивний досвід. У зміст навчальних текстів може бути закладено протиріччя суджень, різне емоційне ставлення до описаних фактів і подій. Організація особистісно-зорієнтованого підходу має бути спрямована на розвиток самостійного критичного мислення. Цьому повинна сприяти проблематизація, внутрішня неоднозначність навчальних текстів.
С.Векслер у книзі "Розвиток критичного мислення учнів у процесі навчання" зазначає, що за умови розвитку критичного мислення учні можуть не тільки послідовно викладати вивчений матеріал, а й висловлювати самостійні розгорнуті оцінювальні судження, переконливо аргументувати їх. У них посилюється прагнення до висловлювання критичних думок як однієї з форм виявлення самостійності. Все це, вважає С.Векслер, сприяє правильному формуванню особистості в цілому. [58; 14].
Деякі дослідники пропонують вводити до змісту навчання дві або три точки зору, тобто зробити процес альтернативним.
Отже, розвивальне навчання має сприяти саморозвитку особистості, допомогти пізнати себе, самовизначитись і самореалізуватись, що дасть можливість правильно визначити і продуктивно будувати життя.
Розглянуті положення дають змогу організувати таке навчання, центром якого була б особистість дитини, її самобутність і самоцінність. Як вважає І.Якиманська, саме визначення учня головною дійовою фігурою всього освітнього процесу і є особистісно орієнтована педагогіка.
Метою розвивального навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднює виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-психологічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості тощо. Навчальний процес не має бути насичений знаннями, які повинен засвоїти учень, а повинен бути насичений розумінням. [40;34].
Як головні - можна виділити такі завдання.
розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини;
максимально виявити, ініціювати, використати, "окультурити" індивідуальний (суб'єктивний) досвід дитини;
допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості; сформувати в особистості культуру, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначити лінії життя.
Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно орієнтованих систем та технологій.
Ключовими поняттями особистісно орієнтованої педагогіки взагалі, а розвивального навчання зокрема є:
гуманізм, гуманістична педагогіка, гуманістична психологія, гуманістична парадигма, гуманізація освіти, гуманістичний підхід. Гуманістичний підхід - напрям у світовій науці про людину, що визначає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою "відкриту можливість" самоактуалізації, властиву тільки людині;
особистість, індивід, особистість вчителя, особистісний підхід в освіті, особистісно орієнтована педагогіка, особистісно орієнтоване навчання, особистість дитини, особистісно орієнтована ситуація, індивідуальний підхід. Типологічний підхід при описуванні особистісних особливостей;
такий підхід, при якому тип особистості описується як цілісне утворення, що не зводиться до комбінації окремих особистісних чинників;
парадигма освіти, рефлексія, самоактуалізація екстернальність-інтернальність. Я - концепція (з позиції гуманістичного підходу) -сукупність усіх уявлень людини про себе, поєднання з її оцінкою. Описову складову називають уявою Я. Складову, пов'язану із ставленням до себе або окремих своїх якостей, називають самооцінкою або сприйняттям себе.
Оновлення змісту освіти на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи веде до трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.
Технологізація особистісно орієнтованого освітнього процесу передбачає соціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в ході навчально-пізнавальної діяльності. Тільки при реалізації принципу суб'єктивності освіти можна говорити про особистісно орієнтовані технології.
Слово "технологія" грецького походження і означає знання про майстерність. За визначенням ЮНЕСКО, технологія - це "системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання і засвоєння знань із урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти".
Головні вимоги до особистісно орієнтованих