структури й змісту уроку (особливо самостійної роботи) відповідно дорівнює розвитку учнів і мети засвоєння ними знань у кожному класі; формування у школярів загально навчальних умінь і навичок; вибір оптимального поєднання методів і прийомів навчання; раціональне використання наочності й слова на різних етапах вивчення теми; технологічно вміле керівництво різновіковим колективом.

Вихідними умовами ефективності навчально-виховного процесу в мало комплектній школі є оптимальне поєднання класів у комплект та правильне складання розкладу занять. Розв’язування цих питань зумовлюється обставинами, за якими діє кожна конкретна школа, зокрема: 1) кількістю класів; 2) кількістю учнів у кожному класі; 3) загальним рівнем їхньої підготовленості й складністю розв’язуваних на даному етапі завдань; 4) досвідом учителів; 5) навантаженням, яке мав кожний класовод у попередні роки; 6) розмірами класних кімнат.

Зважаючи на вимоги до навчального процесу слід відзначити, що найскладніше працювати з комплектом, в якому об’єднані 1-й і 4-й класи, оскільки в першому півріччі основну увагу вчитель мусить приділити дітям 1-го класу, а коли вони ”зачитають”, найбільшою мірою переключитись на третьокласників, щоб краще підготувати їх до переходу в середню ланку.

Подібне комплектування доцільне, якщо в цих двох класах кількість учнів невелика, а в другому дітей порівняно багато.

Треба також враховувати, яке навантаження мали вчителі в попередній навчальний рік, щоб вони були завантаження по можливості рівномірно.

Деякі вчителі вважають за доцільне об’єднувати 1-й і 2-й класи, щоб можна було частіше проводити одно-темні уроки, повільніше здійснювати наступність у навчанні, щоб краще задовольняти потреби дітей майже одного віку в спілкуванні. Однак в умовах поєднання суміжних класів відносна схожості навчальних програм нерідко призводить до того, що вчитель мимоволі завищує вимоги до молодшого класу й знижує їх до старшого.

Досвід роботи 4-річних мало комплектних шкіл показав, що педагогічно більш доцільним об’єднання 1-го й 3-го класів, скільки на кожному уроці майже половину часу старші учні можуть працювати самостійно (вони достатньо оволодіти деякими загально навчальними й спеціальними уміннями й навичками, і вчитель може приділити більше часу молодшим дітям).

Щодо складання розкладу занять для різних типів комплектування класів у трирічній і чотирирічній початковій школах, то практика підказує два підходи: поєднання уроків різно-предметного й одно предметного типів. У суміжних класах доцільніше поєднувати однакові предмети. У комплектах 1-3 або 1-2-3 подібне поєднання не завжди виправдане, а іноді й неможливе, бо навчальні плани цих класів надто вже різняться.

Враховуючи найбільше можливостей для організації самостійних занять є на уроках мови, математики, малювання, трудового навчання. Значно менше їх на уроках читання й природознавства. Уроки музики й співі

та фізичного виховання взагалі неможливі без постійної участі вчителя в навчально-виховного процесів.

У розділі для класу-комплекту, як підкреслював В.П. Стрезикозін, практично неможливо враховувати всі педагогічні вимоги.

Тому складаючи уроків, для чотирирічної початкової школи, в якій у 1-му класі вчаться діти з 60річного віку, вчитель обов’язково має врахувати такі фактори: 1) психофізіологічні особливості розвитку дітей 6-річного віку; 2) велику розбіжність між навчальним планом цього класу й наступних; 3) скорочення тривалості уроку до 35 хв. І наявність у структурі уроку тривалої динамічної паузи; 4) специфіку дидактично-методичного забезпечення навчально-виховного процесу.

Урок – це клітинка навчально-виховного процесу, за висловом В.О.Сухомлинського, в даний час залишається основною формою організації навчальної і виховної роботи з школярами в школі і виступає мірилом педагогічної майстерності вчителя.

Урок в мало комплектній школі має свої специфічні особливості, які відрізняють його від загальноприйнятого в дидактиці розуміння уроку в початкових класах. Фактично урок у мало комплектній школі – це три уроки, зведені в один, який проводиться в одному приміщенні одним учителем в один і той же час. Тому учителю необхідно: а) 4-5 разів перебудовуватися на заняття то з одним, то з іншим класом, пам’ятаючи весь час головну мету кожного уроку; б) вміти розподіляти хвилини між учнями всіх класів так, щоб домогтися засвоєння матеріалу на уроці; в) в умовах гострої обмеженості часу на роботу з одним класом не порушувати загальну логіку процесу навчання, тобто поступово вести сприймання й думки учнів від спостережень за окремими даними, фактами до їх розпізнання, усвідомлення всіх суттєвих ознак і, нарешті, вміння самостійно застосовувати.[43,438]

Не тільки вчителю важко працювати в умовах класу-комплекту. Для школяра навчання в цих умовах пов’язане з необхідністю зосереджуватися на змісті свого завдання, не слухати цікаві розповіді вчителя для іншого класу, не звертати увагу на картини, не чути відповідей учнів і водночас відразу ж перебудовуватися, коли вчитель саме звертається до його класу.

Отже, ”урок у мало комплектній школі” – це два чи три самостійних за метою й змістом уроки, кожен з яких має включати основні елементи: організацію дітей до роботи, повідомлення нових знань, їх закріплення, перевірку засвоєння матеріалу. Цими найпершими умовами проведення уроку визначаються такі головні відмінності його методики й структурив класі-комплекті.

Самостійна робота є обов’язковим елементом кожного уроку й може бути застосована під час проведення кілька разів.

Чергування самостійної роботи з роботою під керівництвом учителя передбачає чіткість і взаємо відповідність структур великих етапів: ”самостійної роботи” – ”роботи з учителем”.

Кожен етап має свою логіку, а його зміст повинен готувати учнів до проведення наступної роботи.

Застосування методів навчання в умовах класу-комплекту вимагає певних видозмін, які стосуються їх місця на уроці, тривалості, рівня самостійності учнів.

Особливістю проведення уроків