Зокрема нова програма з читання базується на принципах народності, сезонності, жанровості, врахування вікових інтересів дітей. Такий підхід зумовив суттєві зміни змісту і структури курсу, та відповідно, підручників. Частина тем із читання повторюється в усіх трьох класах, деякі з них – лише у двох, а саме: ”Зима – білосніжка” – ”Ось прийшли морози і зима настала”, ”У колі рідної сім’ї” – “Роде наш красний”, “А вже весна, вже красна” – “Прийди, весно, з радістю!” (1-2 класи); “Письменники рідного краю” – “Видатні письменники України” – “Давно те діялось” (2-3 класи); “Любіть свою Вітчизну, діти!” – ”На світі є одним-одна Вкраїна” (1-3 класи).

Уроки на основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об’єднаних навколо однієї теми, є ефективними. Вони емоційно збагачують сприймання, дають можливість учителеві різнобічно і в системі сформувати певні уявлення та поняття. У структурі інтегрованих уроків, крім текстів мистецтва, музика видатних композиторів у поєднанні зі словом допоможуть досягти цілісність знань.

До однотемних занять слід підходити вдумливо, щоб не було штучного поєднання тем або спрощення змісту бесід, передбачених для одночасної роботи з кількома класами.

Найтиповішими формами спільних занять на уроках у комплекті можна вважати екскурсії, вступні бесіди, перегляд кадрів діафільмів, тематичні і між тематичні узагальнення, роботу на пришкільній ділянці.

Специфіка проведення уроків у класі – комплекті зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт. Часто застосовувана

самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність, як рису характеру дитини.

Вивчення передового педагогічного досвіду показує, що в методиці самостійної роботи відбулися позитивні зрушення. Зокрема, у розширені видів самостійних завдань, включенні таких з них, які не тільки тренують уміння і навички, а й розвивають пізнавальну активність. Значно урізноманітнилися способи постановки самостійних завдань. Усе частіше вдаються й до диференціації самостійної роботи.

Плануючи самостійну роботу в комбінованому класі, вчителеві потрібно: 1) визначити її місце в структурі уроку в кожному класі комплекту; 2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом; 3) передбачати труднощі, які можуть виникнути під час роботи в різних групах дітей; 4) визначити зміст і обсяг завдань; 5) форму завдань, в якій вони можуть бути запропоновані; 6) тривалість самостійної роботи; 7) дібрати дидактичний матеріал, який треба підготувати; 8) знайти раціональний спосіб перевірки роботи.

Плануючи завдання для самостійної роботи, учитель враховує можливості кожної форми завдання залежно від мети уроку. Так, якщо самостійно виконують тренувальні вправи доцільно використати підручник чи карти з диференційованими завданнями; коли ж ідеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, у пригоді стануть звукозапис, картина, підготовчі вправи з дошки та ін.

Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Але насамперед – складністю й обсягом завдання. Часто воно хоч і невелике, але матеріал учні тільки-но почали засвоювати, отже техніку виконання вправ опрацьовано ще не достатньо. Тому на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етап повторення матеріалу.

Як відомо, урок у першому класі із 6-річними учнями триває 35 хв. З них 3-4 хв. Відводиться на активну фізкультхвилинку. Отже, залишається 30 хв. Навчального часу, тому не варто дрібнити урок. Доцільніше передбачати 5-6 етапів, щоб домогтися певної цілісності уроку і не порушувати уваги дітей.

Визначаючи зміст етапів уроку, вчитель записує не тільки види роботи, а й запитання для бесіди. Особливо ретельно продумує зміст етапу самостійної роботи учнів. Бажано визначити й послідовність її виконання.

Зміст і методика самостійної роботи зумовлені специфікою матеріалу кожного навчального предмету. Так на уроках читання самостійна робота над текстом має на меті: виробити навички в учнів свідомого і повноцінного читання; навчити розуміти ідейну суть твору й засоби створення художнього образу. Залежно від мети зміст буде різним. В першому випадку – це тренувальні вправи, спрямовані на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного й швидкого читання; у другому – завдання на

усвідомлення змісту художніх образів, їх оцінку, вияв почутті і т. ін. Але в обох випадках перед учителем постає проблема організації самостійного перечитування тексту з урахуванням його жанрової специфіки.

Провідним принципом вивчення художніх творів у початкових класах є розгляд змісту в органічній єдності його з формою, тобто засобами художнього зображення дійсності. Застосування цього принципу вимагає, щоб спочатку учні сприймали текст цілісно. Далі, на основі первинного синтезу, має відбутися аналіз, що передбачає наступний більш глибокий синтез, який і дає змогу глибше осягнути зміст прочитаного. Така послідовність усвідомлення змісту художнього твору й зумовлює певні особливості в організації самостійної роботи.

Найбільш поширені самостійні завдання – на відтворення прочитаного, вибіркове читання, розбір образних засобів, та ілюстраціями підручника. Але чим ширший у вчителя діапазон знань про типи доцільних завдань у процесі самостійного читання, тим більше в нього можливостей для організації справді різноманітної і водночас цілеспрямованої роботи над текстом.

На уроках мови в початкових класах самостійна робота – це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання ( аналізом мови, евристичною бесідою, творчими роботами), вони, як слушно зауважує відомий М.В.Львов, займають на уроках мови близько80% навчального часу і цілком чи принаймні частково пов’язані з орфографією. Тож дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, його місце в системі орфографічної роботи.

Відповідно до основних способів засвоєння орфографії розрізняють такі типи вправ: на звукобуквенний аналіз, на запам’ятовування,