СТАРШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК

В ранній юності характерна цілеспрямованість в майбутнє. Цілеспрямованість в майбутнє тільки тоді позитивно впливає на формування особистості, коли є задоволення від теперішнього. Побудова життєвих планів потребує впевненості в собі, в своїх силах і можливостях.

В українських школах було виявлено інтенсивну динаміку розвитку самооцінки. Типові юнацькі особливості характерні для самооцінки старшокласників – вона відносно стабільна, висока, порівняно безконфліктна. Саме в цей час діти відрізняються оптимістичним поглядом на себе, свої можливості.

В 11 – випускному класі ситуація стає більш напруженою. Життєвий вибір, який в минулому році був достатньо абстрактним, стає реальністю. Частина старшокласників в цій ситуації зберігає «оптимістичну» самооцінку. Вона не надто висока, в ній гармонійно співвідносяться бажання, вимоги і оцінка власних можливостей. В інших старшокласників самооцінка висока і глобальна – охоплює всі сторони життя, об»єднає бажане і реальне.

Ще одна група відрізняється невпевненістю в собі, переживанням того розриву між бажаннями і можливостями, які ними чітко усвідомлюються. Їх самооцінка низька, конфліктна. В цій групі багато дівчат. В зв»язку із змінами в самооцінці в 11 класі підвищується тривожність.

Незважаючи на деякі коливання в рівнях самооцінки і тривоги і різномаїття варіантів особистого розвитку, можна говорити про загальну стабілізацію особистості в цей період, що почався з формування свого «Я» на кордоні підліткового та старшого шкільного віку.

Старшокласники в більшій мірі приймають себе, ніж підлітки, їх самоповага вагоміша. Інтенсивно розвивається саморегуляція, підвищується контроль за своєю поведінкою, проявом емоцій. Діти в 16-17 років, незалежно від темпераменту, виглядають більш стриманішими, ніж в 11-15 років.

В цей час починає розвиватись моральна стійкість особистості. В своїй поведінці старшокласник все більше орієнтується на власні погляди, переконання, які формуються на основі набутих знань і свого, хоч і невеликого життєвого досвіду. Знання про оточуючий світ і норми моралі об»єднуються в його свідомості в одну картину.

Як відомо, в юнацькому віці дитина відкриває для себе внутрішній світ. В цей самий час вона досягає рівня формально логічного мислення. Інтелектуальний розвиток, що супроводжується накопиченням і систематизацією знань про світ і інтерес до особистості, самоспостереження, є в ранній юності тою базою, на якій ґрунтуються погляди на світ.

В цьому віці створюються непогані умови для формування організаторських здібностей, діловитості і інших корисних особистісних якостей, пов»язаних з взаємовідносинами людей, в тому числі вміння налагоджувати ділові контакти, домовитися про спільні справи, роз приділяти між собою обов»язки тощо.

У юнака з»являється власна позиція, він вважає себе вже достатньо дорослим і відноситься до себе, як до дорослого. Бажання, щоб всі (вчителі, батьки) сприймали його як рівного, дорослого. Він потребує більше, ніж бере на себе обов»язків. І відповідати за щось юнак зовсім не бажає. Часто від юнака можна почути: «Я сам все знаю!». І батьки вимушені тільки змиритися і постаратися привчити своїх дітей відповідати за свої вчинки. Це все їм стане в нагоді в житті. Нажаль, подібна самостійність – ще один із основних конфліктів між батьками і дітьми в цьому віці.<8>

2. Вплив оточуючого середовища

Формування особистості передбачає три основні компоненти: вплив соціального середовища; цілеспрямований виховний вплив суспільства на особистість через соціальні інститути та свідомий, цілеспрямований вплив людини самої на себе, тобто самовиховання. Перші два компоненти мають об'єктивний характер, третій – суб'єктивний, оскільки містить процеси, що відбуваються у свідомості людини: осмислення, оцінку, відбір тих позитивних зовнішніх впливів, які складають основу її переконань, ідеалів, життєвих цілей, мотивів діяльності, звичок. Виявлення негативних впливів утруднене, перш за все, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших чинників, що діють з різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється: людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища (соціальної, біогенної, абіогенної), виховання (вірніше за багато видів направленої дії на формування особи), власної практичної діяльності людини.<3>

2.1. Вплив соціального середовища:

Підліткам притаманне інстинктивне тяжіння до групування з ровесниками, де виробляються навички соціальної взаємодії, вміння підкорюватися колективній дисципліні, вміння завойовувати авторитет і зайняти бажаний статус. В групі ровесників найбільш ефективно виробляється самооцінка підлітка. Йому важлива думка однолітків, він надає перевагу їхньому товариству, а не товариству дорослих, критику яких не сприймає.

Поведінка підлітка регулюється його самооцінкою, а самооцінка формується в ході спілкування з оточуючими людьми, а насамперед з ровесниками. Орієнтація на ровесника пов»язана з потребою бути прийнятим і визнаним в групі, колективі, за потребою мати друга, крім того, з усвідомленням ровесника як взірця. Таким чином, на розвиток самооцінки підлітка впливають взаємовідносини з ровесниками, з класним колективом.

Як правило, суспільна оцінка класного колективу важливіша для підлітка, ніж думка вчителів або батьків, і він, зазвичай, чутливо реагує на дію колективу друзів. Набутий досвід колективних взаємовідносин відображається на розвитку його особистості.

Спілкування з ровесниками має деякі функції. Спілкування з друзями є інтимно особистісним, сповідальним. З найкращим другом або подругою обговорюються випадки найбільших розчарувань, які переживаються в даний період, а також відносини з ровесниками – представниками протилежної статі.

Зміст такого спілкування – реальне життя, а не життєві перспективи; інформація, що передається достатньо конфеденційна. Спілкування потребує взаєморозуміння, щиросердності.<12>

Юнацька дружба унікальна, вона займає виключне положення серед інших стосунків. Підвищуються вимоги до дружби, ускладнюються її критерії. Самі старшокласники вважають справжню дружбу рідкістю. Як показав аналіз тестування хлопчиків випускного класу гімназії № 2 м.Івано-Франківська ( психолог О. Диченко): тільки 33 %