у дітей адекватної поведінки по відношенню до різних категорій населення; значення особистого прикладу і авторитету батьків у вихованні дітей; атрибутів ролі матері і батька; відносини між дітьми; взаємовідносин різних поколінь у сім’ї; врахування вікових та статевих особливостей у вихованні; психологічних і педагогічних проблем виховання “важких дітей”; сутність самовиховання і його організація; заохочення і покарання у вихованні; найбільш поширені помилки у вихованні; виховання дітей з відхиленнями у розвитку; організації режиму праці, навчання і відпочинку; фізичного, морального, естетичного та статевого виховання дітей у сім’ї; трудового виховання; підготовки дітей дошкільного віку до занять у школі; основ спілкування у дитячому та підлітковому віці; причин та наслідків дитячої девіантності.
Основними методами освітньої діяльності соціального педагога є: формування умінь та навичок через вправи, рольові ігри, тренінги, лекції та бесіди.
Виховна діяльність соціального педагога сприяє формуванню у батьків готовності до виховання дітей, а також до організації нормального співіснування або співжиття. Основний метод виховної діяльності соціального педагога – створення виховуючих ситуацій.
Психологічна діяльність соціального педагога полягає у створенні сприятливого мікроклімату в сім’ї та допомозі сім’ї в період кризи. При цьому, залежно від ситуації, використовується комплекс педагогічних і психологічних методів.
Посередницька діяльність передбачає використання найрізноманітніших організаційних методів які сприяють існуванню та розвитку сім’ї.
На сьогоднішній день існують чотири основні форми державної соціальної допомоги сім’ї, що має дітей:
1. Грошові виплати сім’ям на дітей у зв’язку з їх народженням, утриманням та вихованням (допомоги і пенсії).
2. Трудові, податкові, житлові, кредитні, медичні пільги.
3. Безкоштовна видача малозабезпеченим сім’ям матеріальної допомоги у вигляді: дитячого харчування, ліків, одягу та взуття, а також харчування вагітним жінкам.
4. Соціальне обслуговування сімей (надання конкретної психологічної, юридичної, педагогічної допомоги, соціальної допомоги, консультування).
Основними завданнями соціального захисту сім’ї на сьогоднішній день є:
1) реалізація встановлених законодавством соціальних прав і мінімальних соціальних гарантій (перш за все в галузі соціального обслуговування та матеріальної підтримки сімей);
2) адаптація системи соціального захисту сім’ї до змінних соціально-економічних умов;
3) вдосконалення системи соціального захисту на основі впровадження інноваційних технологій;
4) широке використання активних форм соціальної підтримки сім’ї (адаптація та реабілітація, допомога в саморегуляції та в самозабезпеченні, професійна орієнтація).
Основними формами соціально-педагогічної допомоги в сім’ї є:
1. Екстрені, спрямовані на виживання сім’ї (екстрена психологічна та педагогічна допомога, негайне усунення дітей з сім’ї, якщо існує загроза їхньому життю; негайне усунення інших членів сім’ї, якщо їм або вони є джерелом небезпеки).
2. Соціальна робота з сім’єю, спрямована на підтримку стабільності сім’ї.
3. Соціальна робота спрямована на розвиток сім’ї та її членів.
Основні види соціально-педагогічної допомоги сім’ї:
1) короткочасна (здійснюється в термін до чотирьох місяців).
2) довготривала (від чотирьох місяців і більше).
Короткочасна допомога може надаватися будь-яким соціальним педагогом.
Короткочасна соціально-педагогічна допомога буває двох типів:
а) проблемно-орієнтована (наприклад, стосується статевого виховання підлітків);
б) кризово-орієнтована.
Довготривала допомога проводиться соціальним педагогом сім’ї або, за яким закріплена дана сім’я і здійснюється через консультації, тренінги, патронаж.
“Жити в сім’ї все життя – це велика, ні з чим не зрівняна праця, духовна праця, напруження . Для цього потрібна велика духовна культура, моральна підготовка, школа мудрості” (В.О.Сухомлинський).
Виходячи із вищезазначеного, розглянемо корисні поради для організації сімейних стосунків:
1) кожен член сім’ї повинен мати свій життєвий простір;
2) пам’ятати про необхідність поважати іншого;
3) впливати на оточення і самому попадати під його вплив (доцільно не ухилятися від цього впливу, а навчитися керувати ним);
4) виконувати кілька ролей у сім’ї.
Відомий американський психолог, Вірджинія Сатір у книзі“Как строить себя и свою семью” розглядає “Шість смертних гріхів”, які можуть звести радість спільного життя нанівець:
1) Коли ви забагато чекаєте від супутника чи супутниці, роблячи його чи її відповідальним за власне щастя;
2) Неправильно ставитесь до сексуальності подружжя;
3) Заздрите успіхам супутника чи супутниці;
4) Несерйозно ставитесь до його чи її турбот, проблем;
5) Забудькуватістю або зневажливим ставленням даєте зрозуміти йому чи їй – ти не багато для мене значиш;
6) Даєте зрозуміти йому чи їй : “Ти мене більше не приваблюєш”.
Література:
Азаров Ю.П. Семейная педагогика. – М., 1989.
Актуальные проблемы социального воспитания. Науч.-метод.бюллетень (Спец.выпуск к международному семинару) №6. –М.: Запорожье: Госкомитет СССР, 1990.
Алмазов Б.Н. Профилактика конфликтов в работе с педагог. запущеными учащимися. – М., 1988.
Антология социальной работы. – Т.1. – М., 1994.
Галагузова М.А. и др. Социальная педагогика: Курс лекций. –М., 2000. –С.212-227.
Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М., 1991.
Гурски С. Внимание, родители: наркомания. – М., 1989.
Дети с отклонениями в развитии. Под ред. М.С.Певзпер. – М., 1966.
Социальная педагогика под ред. Галагузовой М.А. – М. – 2000.
Социальные отклонения. –М., 1984.
Турчапинова Ю.И. Педагогическая техника и мастерство учителя. – М., 1987.
Ушинский К.Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении. //Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т.4. –М.: Педагогика, 1989. –С.39-40.