дає змогу розмежувати структурні та функціональні складові циклу дослідження з метою формування чіткого уявлення про хід наукового пізнавального акту.
Методи теоретичного дослідження, або методи теоретизації, забезпечують реалізацію теоретичних пізнавальних дій психолога щодо предмета свого дослідження.
Методи емпіричного дослідження забезпечують дослідницьку взаємодію дослідника з реальними, дійсними проявами сутності предмета дослідження, виначення її змістових характеристик та ознак у багатоманітності емпіричних свідчень.
Методи аналізу, інтерпритації та тлумачення даних теоретичного та емпіричного дослідження дають змогу науково обгрунтувати об’єктивність проведеного дослідження, диференціювати змістовні прояви сутності предмета дослідження за їхніми типологічними характеристиками, визначати та представити дослідницький ефект здійсненого пізнавального акту.
Соціологія не може існувати, не добувачи емпіричну інформацію різного плану.
Найважливіша особливість емпіричного соціологічного дослідження полягає в тому, що використовуються специфічні методи збору інформації, які дозволяють проводити якісний аналіз соціальних проблем.
Аналіз соціальної проблеми нерідко породжує у дослідника потребу у залученні тих або інших соціальних фактів, які дають змогу підтвердити гіпотетично передбачувані ним закономірності, тенденції розвитку, механізми детермінації досліджуваного явища. Соціальні факти можуть бути зафіксовані у документах, у різних явищах соціального життя, у працях наукових попередників. Однак, коли необхідних даних недостатньо, вони мають прихований характер чи автор не спроможний їх одержати із доступних йому джерел інформації, виникає необхідність у проведенні соціального емпіричного дослідження.
У межах емпіричної соціології нагромаджений достатньо широкий арсенал методів збору первинної інформації, багато з яких удосконалюється і модернізується. Оскільки соціальна педогогіка тісно взаємодія з іншими науками: педагогікою, соціологією, психологією, філософією
Культурологією, то вводить у свій арсенал методи цих наук. Водночас необхідна адаптація цих методів до об’єкта, предмета педагогічної соціології.
До традиційних методів соціальних наук, які використовує і соціальна педагогіка, належать спостреження, опитування, вивчення документів, соціально-педагогічний експеримент, тестування, моделювання, соціометрична і референтометрична процедури, визначення рейтингу, та інші.
Метод спостереження – один із випробуваних методів, яким користуються природничі та суспільні науки. Він може застосовуватися самостійно і в поєднанні з іншими методами.
Спостереження як метод передбачає цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом, фіксування таких явищ, які цікавлять дослідника практичної діяльності. На відміну від інтерв’ю та анкетування спостереження не залежить від уміння, знань чи готовності людини дати достовірні відповіді. Воно не потребує і активного співробітництва дослідника з собою, тому не зустрічає відмов. Нарешті, воно більш об’єктивно відображає дійсність, адже набагато важче незвично поводитися, аніж дати незвичну відповідь. Цей метод широко застосовується у дослідженях різних явищ суспільного життя, зокрема під час вивчення психологічного взаємовпливу людей у процесі колективного обговорення проблем на зборах у ході дискусій. За його допомогою можна також вивчати вплив на аудиторію лекції, бесіди, вистави. Спостреження дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру її поведінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкування.
При використанні спостереження як одного з головних емпіричних методів соціально-педадогогічних досліджень необхідно забезпечити:
чітке визначення мети спостереження та узгодження її з метою дослідження;
мотивовваний вибір об’єкта, предмета й ситуації;
вибір найдоцільніших сособів спостереження за певною схемою;
планомірне проведення спостереження за певною схемою;
перевірка результатів спостереження щодо їхньої обгрунтованості та надійності.
Завданнями спостереження можуть бути попереднє вивчення об’єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів. Об’єктами спостереження залежно від мети та завдання дослідження є окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільності.
Предметом спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи або кількох груп у певному соціальному середовищі та ситуації.
Аби полегшити процес спостереження, соціологи використовують контрольний список об’єктів і фактів соціальної ситуації, які слід мати на увазі.
Наприклад, під час вивчення навчально-виховного процесу такими контрольними об’єктами є:
Суб’єкти навчально- виховного процесу: учні і вчителі, їх коротка характеристика.
Форми взаємодії між об’єктами. Засоби впливу. Види соціальної діяльності дітей.
Взаємини між суб’єктами в кожній групі. Наслідки усталених стосунків.
Стимули і мотиви діяльності суб’єктів навчання і виховання.
Повторюваність тих чи інших явищ.
Відхилення від звичайної поведінки.
Протиріччя у словах і вчинках.
Індивідуальні особливості педагогів і дітей.
Місце дитини у колективі.
Суттєві помилки у навчально-виховному процесі.
Спосіб спостереження визначається завданням, об’єктом, ситуацією і характером взаємодії між спостерігачем та об’єктом спостереження.
Розрізняють включне і невключне, відкрите і приховане, природне і лабораторне спостереження.
Включне спостереження означає, що експериментатор сам не певний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження. Обов’язковою умовою такого спостереження вважається те, що експерементатор є для інших індивідів рівноправним члеом групи.
Значно частіше використовується невключене спостереження – спостереження “збоку”, коли дослідник не належить до учасників групи. Це самостійний прийом дослідження для уточнення і конкретизації гіпотез, визначення методів основного дослідження.
Залежно від позиції дослідника спостерігача щодо об’єкта розрізняють відкрите і приховане спостереження. Найпоширенішим є відкрите спостереження, коли піддослідні знають про те, що за ними спостерігають. Приховане спостереження передбачає, що піддослідні не підозрюють, що хтось спостерігає за їхньою діяльністю. У цьому випадку можуть використовуватися спеціальні записуючі пристрої: магнітофони, відеокамери.
Особливості організації експеременту визначають форму спостереження: до природного спостереження вдаються під час вивчення реальних соціальних процесів і явищ, до лаборатоного-для дослідження явищ в експериментальних умовах.
Важливою також є проблема вибору одиниць спостереження. Вона може бути розв’язана тільки окремо для кожного конкретного випадку за умови врахування предмета дослідження. Одиницями спостереження можуть бути, наприклад, кількість звернень до колеги за допомогою, а під час проведення культуно-масовго заходу – сміх, аплодисменти.
Одним із варіантів методу спостереження є опис значущих ситуацій. Суть його полягає в тому, що для розуміння особистісних чи групових характеристик винятково важливе значення може мати те, як особистість або група