поводять себе в незвичайних ситуаціях, як реагують на них, знаходять шляхи розв’язання проблем і конфліктів, що спричинили такі ситуації. Цей метод дає ефект під час вивчення особливостей колективу і взаємовідносин його членів.
Метод спостереження порівняно з іншими методами соціальної психології має низку переваг. Він, зокрема, дає змогу фіксувати події в момент їх перебігу, а також одержувати інформацію про дії індивідів незалежно від їх установок на “бажану” поведінку.
Але, незважаючи на широке використання, метод спостереження має й деякі недоліки. Серех них слід виокремити такі:
вплив суб’єктивного чинника (на інтерпритацію результатів спостереження можуть впливати особисті установки, попередній досвід, емоційний стан дослідника;
на результатах спостереження позначається і факт знання піддослідними того, що за ними спостерігають, а це веде до змін у їхній поведінці;
низька надійність (тривале включене спостереження призводить до адаптації дослідника до групи, внаслідок чого знижується об’єктивність спостереження);
обмеженість сфери застосування (не всі соціальні явища можна вивчати за допомогою цього методу);
значні витрати часу.
Хід і дослідницький ефект застосування методу самоспостереження багато в чому залежить від умілих та вправних дій дослідника, який організовує та забезпечує процес дослідження від початку до його логічного кінця.
Опитування – надзвичайно поширений прийом соціально-педагогічних досліджень. Це метод збору первинної інформації, який грунтується на безпосередній – бесіда, інтерв’ю чи опосередкованій – анкета соціально-педагогічний взаємодії дослідника та респондента.
Метод опитування – універсальний. Він дає змогу дослідникові за короткий проміжок часу одержати велику кількість інформації. Перевагою цього методу є також легкість застосування й обробки даних. Важливими позитивами масових опитувань є те, що дослідник може опитати велику кількість жителів віддланеих районів і отримати дані, які легко порівняти й проаналізувати. Масові опитування учнів, педагогів, батьків дають змогу виявити певні установки та судження суб’єктів освіти. Однак до організації та проведення масових опитувань слід підходити дуже зважено. Не можна забувати що внаслідок опитувань ми отримуємо не об’єктивні дані в чистому вигляді, а лише точку зору опитаних про них.
Залежно від особливостей процедури проведення розрізняють такі різновиди опитування:
групове та індивідуальне;
очне та заочне;
усне та письмове.
Групове – це одночасне опитування всієї групи, а індивідуальне – передбачає опитування кожного респондента. Очне опитування відбувається за умов особистого контакту з респондетом, заочне – без особистого контакту з респондентом.
Серед усних методів опитування найбільш вживаними є беіда та інтерв’ю.
Бесіда – це метод одержання інформації за домогою вербальної комунікацї у ході вільного діалогу між дослідником та піддослідним не певну тему. В принципі бесіда не обмежена в часі і, крім того, тут існує двобічний зв’язок між дослідником і респондентом. Бесіда дуже часто використовується педагогами, проте без особливих методичних тонкощів, і наближається до звичайної розмови. Правильно побудоване і проведене інтерв’ю в індентичних умовах дає набагато більше матеріалів, ніж бесіда, дані набагато глибші, їх легше опрацювати, проаналізувати, узагальнити.
Інтерв’ю – це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юєра з респондетом. У разі проведення інтерв’ю двобічний зв’язок обмежений, інтерв’юєр лише фіксує відповіді респондета, зберігаючи нейтральну позицію.
Для успішного проведення бесіди або інтерв’ю необхідно створити дружню амосферу. І тут велике значення мають вступне слово і перші запитання дослідника, які повинні викликати в опитуваного довіру і бажання співпрацювати. Рекомендується починати бесіду з нейтральних запитань, спираючися на досягення єдності думок щодо очевидних фактів.
Розглянемо найпоширеніші різновиди інтерв’ю, які використовуються у практиці соціально-педагогічних досліджень.
У стандартизованому інтерв’ю формулювання запитань та їх послідовність визначаються зазделегіть, вони однакові для всіх опитуваних.
Інтерв’юєр не може довільно переформулювати запитання або вводити нові, а також змінювати їх порядок.
Застосування стандартизованого інтерв’ю доцільне тоді, коли необхідно опитати велику кількість людей і потім здійснити статистичну обробку даних. Цей різновид інтерв’ю використовується як головний метод збору первинної інформації, напраклад під час вивчення громадської думки.
Методика нестандартизованого інтерв’ю, навпаки, характеризується певною гнучкістю і варіює в широких межах. Інтерв’єюр, який керується лише загальним планом, має право сам відповідно до конкретної ситуації формулювати запитання і змінювати порядок пунктів плану.
Нестандартизоване інтерв’ю дуже рідко застосовується як головний засіб збору даних. Але на ранніх стадіях дослідження, коли необхідне попереднє ознайомлення з досліджуваною проблематикою, без нестандартизованого інтерв’ю необійтися.
Велике значення для проведення усного опитування має вміння фіксувати інформацію. Використання магнітофона небажане, оскільки це сковує дії респондента і позначається на щирості його відповідей.
Широко вживаним є й метод письмового опитування – анкетування, яке здійснюється за допомогою структорно організованих запитань. При цьому дослідник має змогу одночасно опитати будь-яку кількість осіб. Інша його перевага полягає у порівняно легкій статистичній обробці зібраного матеріалу.
Проте дослідникові слід пам’ятати, що складання анкети – процес складний і вимагає певного рівня професійної підготовки.
Необхідно врахувати і специфіку письмового опитування. На першій сторінці анкети вказується організація, яка проводить опитування. Далі йде вступ – звернення до опитуваного, де зазначаються цілі дослідження, пояснюється чому опитуваний повинен відповісти на запитання анкети. У кінці анкетного бланка завжди висловлюється подяка опитуваному.
Перед складанням анкети потрібно добре продумати форму запитань. Залежно від розв’язаних завдань запитання можуть бути відкриті і закриті. Запитання називається закритим, якщо у його формулюванні міститься перелік можливих варіантів відповідей або дихотомічна форма відповідей (так, ні). Відкриті запитання передбачають, що відповіді даватимуться респондентом у вільній формі.
Крім того запитання можуть бути прямі – формулюються в особовій формі і спрямовані на одержання безпосередньої інформації. Непрямі запитання висловлюються у безособовій формі й використовуються під час вивчення інтимних боків життя опитуваного.
Коли складається анкета, належить