для вивчення та оцінки творчих здібностей особистості. Здібність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вірішувати проблемні ситуації була виділена серед інтелектуальних здібностей в окремий тип і дістала назву – креативність. Вивчення факторів творчих досягнень особистості ведеться в двох напрямках:
аналіз життєвого досвіду та індивідуальних особливостей творчої особистості;
аналіз творчого мислення та його продуктів.
Тести досягень – одна з методик психологічної діагностики, яка виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями.Тести досягнень широко використовуються в шкільній психодіагностиці та системі професійної підготовки й відбору.
Тести особистісні – методики, за допогою яких вимірюються різні сторони особистості та її характеристики: установки, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки.
Поряд зі змістовими класифікаціями методів тестування існують також інші. За особливостями задач, які використовуються в процедурах, тести можуть розділяються – на вербальні та практичні; за формою процедур дослідження – групові та індивідуальні: а залежно від наявності або відсутності обмежень у часі на проведення вимірювальних процедур – на тести швидкості та результативності.
Отже, вибір конкретного методу в соціальній психології завжди зумовлений загальною та спеціальною методологією і залежить від предмета, мети дослідження і технічних можливостей самого методу.
В сучасних умовах становлення і ствердження суверенної України пріоритетного значення набувають соціологічні і політичні аспекти національного відродження.
За останні роки зросла роль тих галузей педагогіки, які виходять за рамки вчительскої діяльності, але, хоч і опосердковано пов’язані. Це окрема галузь теорії виховання, яка охоплюе виховну діяльність позашкільних установ: роботу школи і педагогів з батьками за місцем проживання, дітей і підлітків у мікрорайонах шкіл, працю в інспекціях РВВС з неповнолітніми; культурно освітню педагогічну діяльність у клубах і бібліотеках, їх дитячих секторах і нарешті, особливості навчально-виховного процесу в інтернатних установах, дитячих будинках, групах продовженого дня. Такий широкий діапазон соціальної педагогіки потребує окремої підготовки, тому з 1991 року Міністерство освіти відкрило нову спеціальність – “соціальний педагог”. Ця широкопрофільна діяльність розгалужується на вищеназвані галузі, але в її основу покладено загальні закономірності і принципи виховання. Форми, методи і засоби є специфічними порівнено зі шкільними. Соціальна педагогіка займається вивченням особистості учня в контексті із зовнішніми умовами його життя і внутрішнім морально-психологічним станом, рівнем здібностей, рисами характеру.
Соціальний педагог повинен уміти:
1) забезпечувати соціально-психологічну підтримку процесу соціалізації дітей. Надавати допомогу сім’ї і виховним закладам. Соціальний педагог повинен бути посередником між сім’єю та школою;
діагностувати і прогнозувати розвиток особистості.
Соціальний педагог вивчає не ізольованих індивідів, а людей в соціальних умовах. Согодні все частіше трапляються випадки коли діти стають членами неформальних груп, стають на шлях злочинності. Щоб запобігти негативному впливу соціуму, соціальні педагоги у своїй роботі все частіше звертаються до методів соціально-педагогічних досліджень з допомогою яких вивчають відносини в колективі, індивідуальні особливості, взаємовідносини дітей і батьків, дітей і вчителів.
В такому випадку потрібно знати всі методи, їх переваги і недоліки та обов’язково володіти методикою проведення соціально-педагогічних досліджень. Трапляються випадки коли проводяться дослідження не досить обізнаними особами у сфері соціології, при цьому допускаються численні порушення процедури дослідження. Тому при написанні курсової роботи особлива увага приділялась визначенню основних правил і вимог, дотримання яких забезпечує високу ефективність і якість роботи на кожному з етапів дослідження.
Отже, щоб вдало провести соціально-педагогічне дослідження потрібно знати основні розроблені соціологічною наукою вимоги і правила, які дають змогу врахувати можливі помилки дослідження при інтерпритації матеріалу.
Література
Галузинський В.М., Евтух М.Б.
Педагогіка: теорія та історія: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995
Как провести социологическое исследование
/Под.ред. М.К. Гошкова, Ф.Є. Шереги. – М.: 1990
Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебнік С.Р. Соціальна педагогіка. – К.: 1997
Кравченко А.И. Введение в социологию. – М: Новая школа 1995
Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1997
Мудрик А.В. Соціальна педагогіка. – М.: 1999
Паніна Н.В. Технологія соціально-емпіричного дослідження. – К.: Наукова думка 1996
Попова И.М. Социология. Введение в специальность. – К.: Тандем, 1998
Педагогічна соціологія / Под.ред. В. Болгаріна та ін. –
Тернопіль: Підручники і посібники 1998
Радугин А.А. Радугин К.А. Социология: Курс лекций. – М.: Центр 1999
Социология: наука об обществе /Под.ред. Андрущенко В.Т./
Горлага Н.И. – Харьков, 1997
Социальная педагогика: теория, методика, опыт исследования, - Свердловск, 1989
Социальная педагогика: проблемы, поиски, решения. – М.: 1990
Филлипова. Методика социально-педагогического исследования. – Челябинск, 1989