Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Це особливо стосується першого класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої і напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Молодший шкільний вік найбільш складний період розвитку особистості. Анатомо фізіологічними особливостями дітей цього віку є інтенсивний розвиток кістково-м’язової системи, у них добре розвинуті крупні м'язи тулуба і кінцівок, але не достатньо сформовані дрібні м'язи спини, ступні, кисті рук. Тому поруч з можливістю ускладнення фізичних рухів, трудових дій у процесі навчання, особливо шестикласників не можна враховувати небажаність тривалого статистичного напруження, одноманітності і монотонності рухів, які призводять до швидкої стомлюваності. Тому гра має ввійти в практику вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

Шестирічний вік – період розквіту ігрової діяльності дитини. Саме в цьому віці дитина стає спроможною моделювати соціальні відносини між людьми. Завдяки ігровим ролям дитина засвоює довільні форми поведінки, оволодіває абстрактним мисленням. Гра включає в себе правила, які організовують емоції і волю дитини. Саме ігрові правила сприяють розумовій і особистісній підготовці дитини до школи. Таким чином, завдяки провідному видові діяльності – грі – створюються передумови для переходу до шкільного навчання і пов’язаного з ним нового способу життя.

У роботі з шестилітніми дітьми, доцільно систематично застосовувати елементи гри в поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи, спостереженнями і практичними роботами. Залежно від конкретної дидактичної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та їх розвитку гру можна проводити з одним учнем, групою або усіма учнями класу. Щоб показати учням як правильно застосувати знання на практиці, потрібно використати гру. Так коли діти ознайомлюються з монетами 1, 2, 3, 4, 5, …10, вони мають відчути себе продавцями, касирами.

Усі операції сприяють кращому оволодінню прийомами усних обчислень. У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищуються інтерес до знань. Навіть пасивні на уроках діти, виявляють бажання виступити у будь - якій ролі. Такі ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є форма гри, що проводиться з настановою на виграш. Вона найчастіше набирає форми змагання(«Хто швидше», «Хто більше», «Хто уважніший»).Велике значення має форма, в якій вчитель оцінює результати змагання. В усіх випадках підведення підсумків ігор перша і основна форма оцінювання – похвала.

Система підведення підсумків гри передбачає: доброзичливе ставлення до учня (команди учнів); конкретні вказівки, спрямовані на поліпшення досягнутого результату; позитивне оцінювання зусиль учнів.

Таким чином, гра в навчанні математики шестирічних дітей стає важливим засобом розвитку інтересу до вивчення цього предмету. У процесі навчання шестиліток наочність має бути нерозривно пов’язана з практичною діяльністю самих дітей. Усе те, що вчитель показує за допомогою демонстраційного матеріалу, кожна дитина повинна практично виконати на своєму робочому місці.

Розділ 2.

2.1 Відбір ігор та вимоги до них

Сучасний шкільний курс математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності і логічній строгості. Для того, щоб учні початкових класів усвідомили важливі математичні ідеї, покладені в його основу (множина, відношення, рівняння, нерівність, тощо.) треба дібрати такі методи і форми навчання, щоб матеріал подався на доступному для них рівні.

Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння , формування обчислювальних , графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. В іграх математичного змісту ставляться конкретні завдання. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом утворення будь – якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язанню поставленого завдання.

Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми , вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання , учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з’являється особиста зацікавленість, виникає й активність, і творчі думки, і дії, і переживання за себе, команду чи весь колектив – усе, без чого не можлива ігрова діяльність.

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитися від деяких компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекції на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.

Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення