Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

Не варто організовувати дидактичну гру, якщо учні не достатньо знають тему.

Не доцільно впроваджувати Іри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

Вибір теми гри;

Визначення мети і завдань гри;

Підготовка і проведення гри(повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

Ігри мають відповідати навчальній програмі;

Ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

Відповідність гри віковим особливостям учнів;

Різноманітність ігор. Періодично слід змінювати правила гри, щоб вона не набридала і залишалася цікавою дітям.

На ігровому уроці не повинно бути сторонніх спостерігачів, тому важливо залучити учнів до активної діяльності. Разом із тим участь у грі – справа добровільна, тому не варто змушувати грати дітей пасивних або тих, які соромляться. Спочатку їм можна запропонувати роль експертів чи асистентів вчителя. Через деякий час вони самі попросяться в гру.

Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі в грі).

Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

Не можна допустити приниження гідності (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Доцільно розсадити учнів(звичайно не помітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

При розподілі ігрових завдань учитель повинен виявляти весь психологічний і педагогічний такт. Слабших учнів необхідно підтримувати, створювати для них ситуацію успіху, щоб вселити впевненість.

На ігровому уроці, як і в будь-якій грі, обов’язково має бути присутнім елемент несподіванки і непередбачуваності, що дає змогу активізувати вияв творчих здібностей учнів.

Гра неможлива без духу змагання, тому переможці у ній мають бути обов’язково.

як і будь-який урок, ігровий тат само завершується підбиттям підсумків.

Багатьом учням математика здається не легкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це гальмує дальше розуміння нового матеріалу. Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю важливо застосувати такі методи і прийоми, які б збуджували думку школярів, підводити їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності.

2.2 Підготовка до проведення. Правила гри.

Готуючись до уроків у вчителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри? Вчитель має заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, подумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль, підведення підсумків і оцінювання.

Гру можна пропонувати на початку уроку (усна лічба, повторення матеріалу; збагачення уявлень про геометр. фігури; з’ясування і приведення відомостей, набутих завдяки спостережень за явищами навколишньої дійсності). Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямоване на самостійну діяльність. Коли учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру. Наприклад, вставити в кожному ряді учням, що займаються парні місця, а потім навпаки – тим , що займають непарні. Проте слід пам’ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної теми і мети уроку. Адже діти в цьому віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватися у потрібні моменти. Тому ігри, пов’язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку.

Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, наполегливості тощо.

Оскільки гра має проводитися систематично, вчитель повинен продумати все до найменших деталей, а саме:

доцільно створити умови для проведення постійних ігор-змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього про кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для розставляння предметів під час гри (щоб їх були видно всім учням класу).

Підібрати максимальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор.

продумати, де зберігати ігровий матеріал