радує буття?
Без чого наше серце не може відчувати?
Без чого кожен може лиш автоматом стати?
-Давайте проаналізуємо, - відразу ж озвався Аналіз. – Отож, що ж прикрашає наше життя, надає йому смак, що дає змогу переживати, слухати пісні, а відсутність його перетворює нас на роботів?
-Мені здається, усе зрозуміло, - сказав Синтез. – якщо ми зберемо всі перелічені ознаки докупи, то стає зрозуміло, що мова йде про емоції і почуття.
Дракон невдоволено пробурмотів:
-Добре, першу загадку ви відгадали. Подивимося, як справитеся з іншою:
Скільки буде п’ять плюс п’ять?
Пташка як співає?
Чому легко так пізнать
Тих, з ким зустрічаюсь?
Ці питання хай мені
Більш ніхто не ставить
Відповідь на них в житті
Приготує…
-І справді, адже я знаю, що п’ять і п’ять – буде десять, - пробурмотів Аналіз. – І я можу уявити, як щебечуть пташки. Що ж мені допомагає?
-І обличчя знайомих людей ми одразу ж впізнаємо, – додав синтез. – Але чому?
-Я зрозумів! – скрикнув професор Мислення. – Усі ці знання зберігаються у нашій пам’яті!
Дракон здивовано подивився на своїх полонених, які ніяк не хотіли, щоб він їх з’їв. Уже дві загадки були відгадані. Він люто глянув і заревів:
-Ну що ж, слухайте останню, найскладнішу загадку:
Розгадати таємниці
Відповісти на запитання –
Це, звичайно, все дрібниці,
Якщо маєш ти бажання
Що до чого розібратись,
Здобувати скарб знання,
Що завгодно зрозуміти
Допоможе…
Як же був здивований Дракон тим, що друзі відразу здогадалися про що йде мова у цій загадці.
-Такі важкі завдання дійсно мені під силу, - з гордістю сказав професор. Розібратися, що до чого, звичайно, зможу, тому що я і є Мислення.
Дракон аж посинів із люті, бо зрозумів, що сьогодні йому не вдасться пообідати. Він змушений був відпустити полонених.
Запитання дітям:
Як звати професора, що всюди шукав знання і був дуже розумний?
Як ви думаєте, де зберігається Королівська Скарбничка Пам’яті?
Як звали вірних друзів професора Мислення?
А їхнього розвідника?
Казка «Про Дерева - Характери».
У далекому дивному світі, у до-лині, що розляглася серед висо-ких і неприступних гір, росли Де-рева-Характери.
Це були незвичайні рослини. Вони своїм зовнішнім виглядом відображали характери людей, що жили далеко за горами. У кожно-го Дерева-Характера од стовбура відходили чотири головні гілки і багато маленьких. Ці гілки мали свої назви:
Одна називалася — Ставлення до людей, які тебе оточують.
Друга мала назву — Ставлен-ня до справи, яку виконуєш.
Третя гілка — Ставлення до себе.
Четверта гілка була — Став-лення до власності (до свого і чу-жого).
У кожного Дерева-Характера гілка Ставлення до людей була найбільшою. В одного дерева вона витягнулася стрімко вгору, тому що виростила її матінка - Правдивість. В іншого дерева — скручена кільцем Брехні. А десь гілка Ставлення до себе з вик-ликом стирчала гілкою Самозакоханості, десь схилилася май-же де землі від своєї Приниже-ності, а десь спокійно підніма-лася до сонечка, як утілення Скромності. Гілка Ставлення до власних речей на деяких Дере-вах-Характерах скорчилася від Жадібності, а на інших — багато листочків розповідають про свою Щедрість.
Дуже різні Дерева-Характери росли у цьому чарівному лісі. Під деякими Характерами тріскалася земля — такими вони були важки-ми. Інші Характери повністю були вкриті гілками й тому були дуже колючими. А інші нагадували те-леграфні стовпи з ледь помітними відростками — це прямі, відкриті Характери. Міцні Характери не змогла б розпиляти навіть бензопила, а легкі Характери хиталися на вітрі, ледве зачепившись за зем-лю корінням. Були серед них дуже гарні дерева і незграбні, високі і стрункі, низенькі й навіть такі, що стелилися по землі.
Такі різні були Дерева-Харак-тери тому, що росли на різному грунті, по-різному зігрівало їх сон-це, інакше обдував їх вітер, не порівну давав вологи їм дощ. (Адже у кожної людини у житті все складається також по-різному, правда?)
Деколи налітала в долину ша-лена буря, люто накидаючись на Дерева-Характери. Деякі з них ламала або виривала з корінням, інші нахиляла до землі, але зла-мати не могла. Були і такі, що не схилилися під найсильнішим буревієм і тільки гордо розправ-ляли свої могутні гілки. Багато людей хотіли б побувати у цьо-му лісі, подивитись, як виглядає їхнє Дерево-Характер. Але потра-пити в цей ліс не може ніхто, і дізнатися, який у тебе характер, можна тільки вивчаючи самого себе і свої вчинки.