проходить ті ж самі етапи, що й при пізнанні зовнішнього світу. Це самопізнання починається з елементарних відчуттів (самовідчуттів), які відображають внутрішні органічні стани ди-тини, процес створення нею уявлення про себе і завершується думкою про себе. Проте характер самопізнан-ня має свої істотні особливості порівняно з пізнанням зовнішнього світу, оскільки у процесі осягнення са-мої себе дитина є водночас суб'єктом і об'єктом пізнання. Тобто, відображуючи у процесі самопізнан-ня свій внутрішній світ — світ відчуттів, переживань, думок, прагнень, сподівань, спогадів і мрій, дитина поєднує у своїй особі і спосіб пізнання, і разом з тим той об'єкт, який треба пізнати[17,43].
Перше народження "Я" дитини як особистісного утворення припадає на трирічний вік. Цьому якісному зрушен-ню у розвитку самосвідомості передує незчисленна кількість "зіткнень" дитини з навколишнім світом. Досвід власних дій і вчинків підказує ди-тині, що вона може впливати на інших, здобуваючи бажане, тобто вона є причиною того, що відбува-ється. Активне користування мовою є також реаль-ною основою усвідомлення себе як джерела актив-ності, спрямованої на інших людей. Усе це породжує почуття самоідентичності дитини, або почуття тото-жності із самою собою, що ґрунтується на усвідомленні себе однією і тією самою в різний час і в різ-них ситуаціях.
Висвітлимо умови подальшого розвитку самосві-домості дітей молодшого дошкільного віку та оха-рактеризуємо тенденції її структуризації. Процесу диференціації знань дітей про себе сприяє фізич-не, розумове, моральне, етичне та естетичне вихо-вання і навчання в дитячих дошкільних закладах. Під впливом виховання діти засвоюють різні вимоги педагогів, певні етичні приписи та привчаються ви-конувати елементарні обов'язки, зокрема із само-обслуговування. Поступово змінюється характер гри молодших дошкільників, вона стає більш творчою.
Значення власного імені дитини в розвитку її самосвідомості також відіграє чималу роль. Експе-рименти показали, що коли дітям запропонувати відтворювати вірші, замінивши в них чужі імена на їхні, то сприймання і відтворення відбувалося значно активніше, ніж у звичайних умовах. Відтворюючи такі трансформовані вірші, діти не забували вставляти в них свої імена, причому здебільшого в зменшеній, пестливій формі [17,45].
Усвідомлення себе як "Я" відбувається також через знання дитини про свій зовнішній вигляд. Загальновідомо, як пильно вдивляються один в од-ного діти навіть у віці немовляти, не говорячи вже про дітей молодшого дошкільного віку та переддошкільників. Під впливом естетичних зразків у дітей формуються певні уявлення про те, яким вимогам має відповідати зовнішній вигляд людини. Отже, розрізнення "себе" та "інших", зокрема за естетичним зовнішнім виглядом — це також один із засобів формування образу "Я" підростаючої осо-бистості. Він передбачає засвоєння дітьми оцінних критеріїв дорослих у сфері естетики та моралі.
Центральним новоутворенням стадії молодшого та середнього дошкільного віку вва-жається відкриття дитиною свого внутрішнього сві-ту — переживань, душевних станів, бажань, прагнень, мотивів і цілей своїх дій і вчинків. При цьому механізмом розвитку процесів самоусвідом-лення дитиною себе як суб'єкта своєї психічної ак-тивності є достатньо сформована вже у старших дошкільників здатність до рефлексії [17,46].
Старший дошкільний вік є надзвичайно важли-вим етапом розвитку суб'єктних структур особис-тості. В цьому віці відбуваються якісні зміни в різ-них психічних сферах — пізнавальній, вольовій, емоційній, що, у свою чергу, позначається на про-цесах самопізнання та самооцінювання, піднімаючи їх на вищий щабель. Так, на шостому році життя стають вже достатньо усталеними та набувають ста-тусу внутрішніх регуляторів активності такі структурні компоненти у сфері самосвідомості дитини, як образ "Я", самооцінка, почуття власної гідності, більш - менш усталений рівень домагань, особистісні очіку-вання та інші, що опосередковують будь-які види активності і дають їй змогу діяти "від імені" власного "Я". Як уже зазначалося, поява цих інстанцій — регуляторів психічної активності — є свідченням того, що діти вже здатні заглиблюватися у свій внутрішній світ і осягати його на рівні усвідомлен-ня власних переживань [17,46].
Важливо підкреслити, що у старшому дошкільно-му віці образ "Я" дитини змінюється не лише за ступенем його когнітивної складності, а й набуває статусу функціонального органу соціального самови-значення. Це виявляється, зокрема, в тому, що дитина починає оцінювати себе з погляду інших людей, вона вчиться, дивлячись на себе ніби збоку, аналізувати свої вчинки, приймати рішення та роби-ти моральний вибір, ураховуючи при цьому можли-ву реакцію на її дії з боку партнерів по спілкуванню.
Завдяки грі в дитини розви-ваються два важливі новоутворення у сфері самосвідомості: особистісні очікування стосовно тих, хто поруч, та рефлексивна самооцінка, яка ґрунтується на здатності підростаючої особистості оцінювати себе, свої ігрові та інші вміння, знання, комунікати-вні якості з позиції очікувань ігрової групи, тобто групових соціальних очікувань. Рефлексування ди-тиною очікувань ігрової групи щодо себе самої — це пролог формування в подальшому її соціального "Я". Соціальне "Я", як відомо, синтезує знання лю-дини про групові соціальні вимоги щодо поведінки в соціумі і водночас її особистісні очікування щодо того, якої поведінки очікують від неї партнери по взаємодії в різних сферах суспільної діяльності [17,47].
Слід окремо зупинитися на питанні про індивіду-альні особливості в розвитку самосвідомості дітей дошкільного віку. Так, особливо вразливими, поми-сливими, дратівливими чи надто замкненими у вза-єминах з тими, хто поруч, стають ті діти, які часто хворіють, перебувають під впливом травмівної сі-мейної обстановки (розлад взаємин між батьками, постійні суперечки, бійки) або виховуються в атмосфері тривожної емоційної гіперопіки чи, навпаки, зазнають на собі холодного суворо - вимогливого ставлення. У взаєминах з тими, хто поруч, такі діти відчувають значні труднощі. Одні з них стають "конфліктними", а інші, як їх