Якщо брати до уваги використання дітьми знаку «плюс - мінус», то можна сказати що вони його практично не використовують, так як в цьому віці діти ще не замислюються над думкою інших про них самих. В них стосунки з іншими людьми сильно залежать від того, наскільки ним людина подобається або не подобається.

Діти швидко і легко знаходили відповіді на питання, що стосувались їх власних індивідуальних особливостей. З цього можна зробити висновок, що в них розвинений рівень рефлексії.

При самоописі діти використовували такі фрази як «великий, високий, сильний, чемний…». Наявність позитивної валентності може виступати ознакою адаптивного стану ідентичності, оскільки пов'язано з наполегливістю в досягненні мети, відповідальністю, спрямованістю, соціальною сміливістю, активністю, упевненістю в собі.

Число використовуваних показників позначається знаком «-» та «+», тобто негативні і позитивні, найчастіше коливається в діапазоні від 1 до 14. Згідно проведеної методики високий рівень диференційованої (9-14 показників) становить 77% опитуваних, пов'язаний з такими особовими особливостями, як товариськість, упевненість в собі, орієнтування на свій внутрішній світ, високий рівень соціальної компетенції і самоконтролю. Середній рівень становить 22% ( 8-4 показники ), свідчить про неспийнятті дитиною своїх певних якостей. Низький рівень диференційованої (1-3 показники) – 11%, говорить про кризу ідентичності, пов'язаний з такими особовими особливостями, тривожність, невпевненість в собі, труднощі в самоконтролі, несприйнятті себе самого та себе іншими.

Висновки.

Виховання психологічно гра-мотних людей, які вміють вивчати самих себе, розвивати свою осо-бистість, слід розпочинати якнай-швидше. Вивчаючи себе, свій внутрішній світ, дитина одночасно стає об'єктом і суб'єктом пізнання, що створює унікальну ситуацію навчання.

На час вступу до школи кож-на дитина повинна орієнтуватись у своєму фізичному та соціально-му «Я», що є продуктом самосвідо-мості особистості, результатом вражень про себе. Оцінюючи су-дження рідних і близьких людей, індивідуальний досвід самостійної діяльності визначається характером ставлення дитини до себе.

Важливу роль у морально-пси-хологічній підготовці до школи відіграє сім'я. Саме тут дитина вперше пізнає моральні цінності, вироблені людством. Спочатку діти цінують у собі все те, за то їх хвалять рідні. На цій основі й формується потреба в самоповазі, виникає бажання стати кращим.

Отже, процес оцінювання до-рослим дитини передбачає усві-домлення ним своєї відповідаль-ності за її особистісне зростання.

Невід'ємною складовою ста-новлення самосвідомості як осо-бистості дошкільнят є самопізнан-ня. За сприятливих умов кожна дитина прагне пізнати своє «Я»:*

матеріальне (власний орга-нізм, власне тіло);*

духовне і душевне (свої по-чуття, думки, бажання);*

соціальне (себе як члена гру-пи, частину людської спільноти).

Живучи у складному, супереч-ливому світі, маленька істота ося-гає свою залежність від нього, виз-начає у ньому своє місце. Вона чекає від нас, дорослих, підтрим-ки, без якої їй важко створити ба-жаний життєвий світ. Тож ми має-мо відповідати за забезпечення нормальних умов для формуван-ня у дитини вже в перші роки життя механізмів самопідтримки, саморозвитку і самозахисту.

Список використаних джерел:

1. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание: Пер. с англ. – М., 1986. – С. 141.

2. С. Булахова. На шляху до взаємодії. Поради батькам. // Психолог, № 12, 2003. – С. 8 – 13.

3. Выготский Л. С. Кризис трех лет // Собр. соч: В 6 т.. – М., 1984. – Т. 4. – С 379.

4. Гуріна З. Допоможемо малюкові зростати самостійним // Дошкільне виховання. – 2006. - № 11. – С. 7 – 9.

5. Емоційний розвиток дитини. / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос – СВС, 2003. – 112 с.

6. Кікінеджі О. Гендерне виховання змалку // Дошкільне виховання. – 2006. - № 2. – С. 3 – 6.

7. Кононко О. Особистісне зростання в ранньому віці: суть та умови сприяння // Дошкільне виховання. - 2006. - № 10. – С. 3 – 6.

8. В. Кузьменко. Самостійність. // Дошкільне виховання, № 11 - 12, 1999. – С. 28 – 30.

9. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1973. – С. 188.

10. Методи вивчення психічного розвитку дитини – дошкільника: Метод. посіб. для педагогів, практ. психологів, студ. серед. і вищ. пед. закл. / С. Є. Кулачківська, Т.О. Піроженко, Л.Г. Подоляк та ін.–К.: Світич, 2003.–С.7– 8.

11. Назаренко Г. Пізнання дитиною власного „Я” // Психолог. - 2004. – № 43.- С. 16 – 18.

12. Пеньковська Н. Сім’я формує самооцінку дитини // Дошкільне виховання.- 2002. – № 6. - С. 16 – 19.

13. Подоляк Л. Конспекти з вікової та педагогічної психології // Психологічна газета. - 2004. - № 18. – С. 19 – 24.

14. Полякова Г. Дитяче щастя у руках дорослих. // Психолог, № 12, 2003. – С. 14 – 16.

15. Поніманська Т. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: „Академвидав”, 2006. – 456 с.

16. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – С. 131, 151 – 154.

17. Психічний розвиток дитини – дошкільника: Навч. посіб. для педагогів, психологів, вихователів дит. дошк. закладів, студ. сер і вищ. пед. закладів, батьків / С. Є. Кулачківська, С. О. Ладивір, Т. О. Піроженко та ін. – К.: Світич, 2004. – С. 43 – 48.

18. Романовська Д., Довгань М. Психологічна абетка для малюків // Психолог. - 2003. – № 9. - С. 8 –