На першому рівні – виживання – дитина фізично присутня і відчайдушно бореться за самозбереження. Значна психологічна енергія у неї йде на збереження свого “Я” у зовнішньому недоброзичливому оточенні.

На другому рівні – оборони – дитина зберігає самосприймання, знаходячи свою “нішу безпеки”, витрачаючи масу енергії на утримання свої позицій та відображення того, що сприймається як загроза.

На третьому рівні – впевненості – обдарована дитина знаходить якийсь компроміс у переборенні труднощів у класі, шкільному оточенні, спрямовуючи частину енергії на само затвердження, розвиток та навчання і лише незначну її долю – на пристосування.

Четвертий рівень – процвітання – кінцева мета для обдарованих дітей та їх батьків. У такому психологічному кліматі дитина може майже всю свою енергію видавати творчим, продуктивним заняттям і захопленням.

На сьогоднішній день батьки змушені нести значну долю відповідальності за створення необхідних умов для розумового і соціального розвитку своєї обдарованої дитини. Власне, усвідомлення цієї відповідальності викликає почуття невпевненості в собі, напруженості та роздратованості у деяких батьків.

Ніхто не знає дитини краще ніж члени її сім’ї. В пошуках занять, покликаних доповнити шкільну освіту, батькам слід перш за все звернути увагу на сферу інтересів і захоплень своєї дитини.

Наведемо деякі поради для батьків, які сприятимуть поліпшенню процесу спілкування з дитиною:

1. Розвивайте й підтримуйте інтерес до читання. Відвідуйте разом книгарні та бібліотеки, користуйтесь послугами читальних залів, переглядайте каталоги надходжень нової літератури для дітей тощо. Адже відомо, що обдаровані діти мають сильну охоту до книжок і можуть навіть читати до 5-10 книг одночасно.

2. Спонукайте дитину постійно займатися якоюсь цікавою для неї справою, будьте в курсі її занять, успіхів і труднощів при реалізації наміченої мети.

3. Давайте можливість дитині розвивати практичні навички, експериментувати, досліджувати.

4. Розвивайте незалежність, навички самоуправління та самодисципліни, адже школа переважно не ставить перед здібною дитиною важких для неї, серйозних завдань, а тому не спонукає її до самовдосконалення.

Отже, здібні діти – звичайнісінькі діти, хоча все ж вони вирізняються більшою енергією, ентузіазмом, допитливістю, ширшим колом інтересів і захоплень. Однак життя обдарованої дитини може скластись так, що певні труднощі в навчанні і вихованні, у спілкуванні з дорослими будуть гальмувати формування її здібностей, знебарвлювати їх. Які це труднощі? Назвемо деякі з них:

1. Несприятливий психологічний клімат у сім’ї, коли батьки не заохочують допитливість дитини, не розуміють її інтересів. Ідеал таких батьків – це дитина, яка переважно гуляє на дворі і не заважає дома.

2. Емоційна холодність, навіть черствість батьків або вчителів, які не вміють достатньою мірою співчувати й співпереживати внутрішньому стані дитини, її радощам і смутам. Не відчуваючи емоційної підтримки, дитина стає відчуженою, байдужою, іноді це призводить навіть до погіршення інтелектуального розвитку.

3. Невміння вчителя слідкувати за самопочуттям учня серед товаришів, за змінами його настрою на уроці, помічати негативні переживання під час спілкування з учителем (тривогу за те, як розцінять його поведінку: страх стати “вискочкою” в класі тощо). Ситуативна тривога як результат недоброзичливого ставлення учнів і навіть вчителя з часом може перерости в характерну особливість поведінки дитини, тобто проявлятись, як стала риса її особистості – тривожність.

4. Вчителі, необізнані із структурою інтересів учня, мотивами його навчання, а тому їх педагогічні впливи відносно здібної дитини виявляють непродуманими і не завжди доцільними. Дитина відчуває, що її не розуміють дорослі і замикається в собі.

Розділ 2. Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми.

2.1. У роботі з обдарованими дітьми, в яких розвинуті й художньо-образне, й логічно-понаттєве мислення, ми керуємось настановою Я. Коменського: “Вчитель – помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор”. Виходячи з цього, добираємо форми, методи й прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів. Олена Материнська мала яскраво виражені філологічні здібності: тонко відчувала слово, уміло ним користувалась, глибоко проникала в підтекст твору, легко знаходила ключові фрази, в тексті, які допомагали розкрити ідейний зміст, складала на різні теми висловлювання, писала нестандартні творчі роботи і таке інше.

У чому ж полягає особливість нашої роботи з такими дітьми? Наша технологія спирається на традиційні, багато разів випробовувані форми, методи й прийоми, але своєрідно поєднані, модифіковані та інтерпретовані, що дали добрі результати в роботі з обдарованими дітьми. Насамперед, ми цілеспрямовано поєднуємо раціональні та емоційні види діяльності, правильно організовуємо самостійну роботу цих учнів, надаємо простір їхній ініціативі. Використовуємо самостійну роботу лише практичного і творчого рівнів, завдання носять пізнавально-дослідницький характер і мають творче спрямування.

Працюючи з дітьми, у яких розвинене аналітичне мислення, надаєм перевагу методам, що сприяють розвиткові творчої уяви, у роботі з дітьми з розвиненим глобальним мисленням переважають методи, що розвивають логічні здібності, в дітей “змішаного” типу розвиваємо логічне, оригінальне і образне мислення однаковою мірою.

Основними методами, якими ми керуємось в нашій роботі, є словесні, практичні та дидактичної гри. Причому серед словесних методів найрезультативнішими виявились методи бесіди (евристичної та аналогічної), коментування і творчого переказу. Серед практичних вибираємо лише проблемно-пошукові та творчого характеру. Метод дидактичної гри має найбільшу силу впливу на обдарованих