Серед практичних методів великого значення надаємо творчим роботам та проблемно-ситуативним завданням, які формулюються таким чином, щоб набули характеру морально-етичної чи суспільно-політичної проблеми, яку необхідно розв’язати учням, користуючись різними мислительськими операціями. При цьому такі завдання відзначаються великою мірою впливу на емоційну сферу дитини. У процесі їхнього виконання учні можуть запропонувати кілька відповідей на питання: дискусійних, правильних, неправильних, неординарних тощо.

2.1. Завдяки особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві

запитання, робити висновки, обдаровані учні привертають до себе увагу.

Науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

- мають добру пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення;

- як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті;

- ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;

- наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук;

- хочуть навчатися і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення;

- завдяки численним умінням здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю;

- уміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть зрозуміти суть речей і явищ;

- ставлять багато запитань і зацікавленні в позитивних відповідях на них;

- урок для них дуже цікавий тоді, коли використовують дослідницький метод;

- виявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;

- із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання;

- завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, уміють швидко виділяти най значущі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації;

- ставлять перед собою завдання, виконання яких потребує багато часу;

- їм притаманне почуття гумору, вони життєрадісні;

- у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність.

Виділяють три категорії обдарованих дітей:

1. Учні з ранньою розумовою реалізацією.

2. Учні з прискореним розумовим розвитком.

3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Учні з ранньою розумовою реалізацією – це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до якогось окремого навчального предмета. Такий учень захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією, значно випереджаючи ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших предметів можуть його обтяжувати.

Учні з прискореним розумовим розвитком – це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні в молодших класах. Прискорений розвиток інтелекту завжди пов’язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на які-небудь об’єкти, багатство уяви або здатність до спостереження).

Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характером: незалежні, вперті, недостатньо контактні. На допомогу педагогам є рекомендації в роботі з обдарованими дітьми (див. дод. 1).

Розрізняють шість царин обдарованості дітей:

1. Інтелектуальна царина.

Обдарована дитина вирізняється доброю пам’яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв’язує різні задачі, зв’язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.

2. Царина академічних досягнень. Це успіхи з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.

3. Творчість (креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї.

4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.

5. Царина художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до інформації, захоплюється художніми заняттями, її вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію. Із задоволенням співає, намагається створювати музику.

6. Рухова царина.

Точно і точна моторика, чітко зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

Важливою проблемою для педагогічних працівників є виявлення, розпізнавання великих потенційних можливостей розвитку дитини в майбутньому. Це дало б змогу дати кожному такому учневі поради, указівки, які сприяли б розвитку його здібностей.

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати: –

своїм основним завданням – наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань; –

рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, аби виявляти здібності дитини.

Удосконалення навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми вимагає ґрунтовних, міцних знань. Озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає періодичність проведення олімпіад з основ наук, конкурсів, КВК, турнірів, вікторин, змагань, ігор, семінарів.

У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові.

Фронтальні заняття – дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльнісні, рольові ігри.

Групові заняття – парні, постійні групи зі зміною функцій їх учасників, поділ класу на групи з однаковим завданням, з різним завданням. Форми можуть бути різними: “мозкова атака”, вільний час для самокорекції, засвоєння, залік.

Для обдарованих дітей з успіхом можна використати нові організаційні форми: “Поле чудес”, заняття клубу “Що? Де? Коли?”, індивідуалізовані програми навчання, або дискусійні форми – симпозіуми, дебати, “круглі столи”, ділові бесіди, шкільні лекції, семінарські заняття.

Серед засобів навчання важливе місце посідає дидактичний матеріал, який учитель використовує для залучення учнів до роботи з книжкою, іншими джерелами знань, для організації самостійних робіт на уроці та вдома, а також для оперативного контролю за засвоєнням знань.

Здібності дитини формується під час оволодіння тим змістом матеріальної і духовної культури, техніки, науки, мистецтва, які засвоює молода людина у процесі навчання.

Передумовою для розвитку здібностей є вроджені задатки. Водночас біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. У мозку наявні не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише можливості