Рівень розвитку здібностей залежить від:

1) якості наявних знань та вмінь, ступеня їх об’єднання в єдине ціле;

2) природних задатків людини, якості вроджених нервових механізмів елементарної психічної діяльності;

3) більшої або меншої “тренованості” мозкових структур.

Потенційні здібності – це можливості розвитку індивіда, які виявляються тоді, коли перед ним виникають нові завдання для вирішення.

Об’єктивні умови життєдіяльності індивіда іноді бувають несприятливими, отож не кожен індивід може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи. Тому актуальні здібності охоплюють лише частину потенційних.

Може відбутись деяке переважання або загальних, або спеціальних здібностей.

У процесі дорослішання розвиток загальних здібностей дитини не припиняється і все ширше виявляються інтереси для занять певними видами діяльності.

Труднощі багатьох учнів із низьким рівнем навчальних досягнень не є наслідком їхньої розумової або фізичної неповноцінності, а є результатом уявлення про себе як про нездар. Успіхи в школі, на роботі та в житті залежать від уявлення людини про свої можливості, ніж від самих цих здібностей.

Ніщо так не сприяє успіхові, як упевненість у ньому.

Навченість є сукупністю інтелектуальних властивостей людини, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності.

Навченість – це здібності до засвоєння знань і засобів навчальної діяльності.

Завдання вчителя – творити таке поле добра і любові, щоб кожна дитина довірливо ставилася до педагога, любила його. Лише за таких умов приходить справжня зацікавленість навчанням, ося-гається "щастя шкільного життя", відбувається реалізація природних нахилів і здібностей учнів. Дар відкрити чарівну квітку обдарованості школяра дається не кожному, а лише тому, хто насправді любить дітей і вміє прокласти стежки до їхнього розуму і серця.

Розвинути обдарованість можна лише тоді, коли дитина працює під умілим керівництвом вчителя, психолога, батьків, переходячи з 1-го до кожного з наступних класів. Адже хоч би якими були від природи задатки, ніякого таланту не буде, якщо їх не розвивати.

Проблема навчання обдарованих не є простою, а процес дотримання наступності в розвитку таких дітей надзвичайно складний і довгий. Сучасна система освіти повинна не тільки давати необхідні знання, а й всебічно розвивати дитину, виявляти й удосконалювати її здібності й інтереси, формувати життєві цінності.

У центрі уваги педагогічного колективу школи – творча обдарованість як здатність особистості йти нестандартними шляхами вирішення різноманітних проблем. Щоб зробити навчальний процес привабливим, необхідно його наповнити дитячою творчістю.

Дійшли висновку, що необхідно розширювати сферу діяльності з обдарованою дитиною, запро-ваджувати нестандартні форми роботи. З цією метою у 2003 році започаткували проведення на базі СЗШ №85 районного конкурсу обдарованих дітей "Крок до зірок" в шести номінаціях. *

"Перша проба пера" – підготовка учнів почат-кових класів до участі в районному конкурсі "Струни серця" та міському "Лінгва". *

"Юні Піфагори" – підготовка до участі в ра-йонних конкурсах юних математиків "Математичні розумники" та "Юні Архімеди", а також міському турнірі "Фізиків-винахідників". *

"Чарівний олівець" – підготовка до влашту-вання особистих виставок "Вернісаж власних робіт" з наступним їх захистом. *

"У здоровому тілі – здоровий дух" - участь у спортивних змаганнях на різних рівнях. *

"Веселі нотки" – демонстрація власних му-зичних творів (перевірка знання нотної грамоти). *

"Майстер і майстриня" – демонстрація виробів з будь-якого виду мистецтва.

Після підбиття підсумків та визначення призерів проводимо святкове нагородження учнів – переможців та вчителів, які їх виховують.

Головне – щоб навчання для дітей було не тягарем, а радісним процесом розвитку своїх здібностей, умінь і навичок.

Таким чином виявляються обдаровані діти, а вони потребують особливої уваги. У них наша надія на краще майбутнє.

Висновок

Нині, у зв’язку із зростанням інтересу до навчання і виховання обдарованих дітей, проблема гармонійного розвитку набуває особливої актуальності. Гадаємо, що, розв’язуючи її, ми повинні виходити з палко відстоюваної П. Ф. Каптерєвим, О. М. Острогорським, Ф. С. Матвєєвим, Н. Булигіним та іншими прогресивними педагогами Росії ідеї про недопустимість «вирівнювання» здіб-ностей (тим більше «пригальмовування» видатних якостей) та про необхідність враховувати вже сформовані нахили обдарованої дитини, пристосовуючи до них тип навчання. У першу чергу це має досягатися за допомогою диференційованих, а в деяких ви-падках індивідуальних навчальних планів. Такий підхід не виключає й того, що з окремих навчальних предметів обдарованому учневі буде дозволено не тільки вивчати програму в меншому обсязі (що вже практикується в старших класах деяких наших шкіл), але навіть і з меншою результативністю. (Сьогодні вже очевидно, що в багатьох обдарованих дітей структура розумової сфери, її природні основи відзначаються певною дисгармонійністю, яка погано узгоджується із стандартним навчальним планом.) І, нарешті, таким учням треба залишати більше вільного часу, яким вони могли б розпорядитися на свій розсуд для самостійних занять відповідно до їхніх нахилів.

Менш за все нам хотілося б, щоб викладені тут міркування були сприйняті як цілком сформована позиція. Скоріше їх треба розглядати як роздуми над спостережуваними в психолого-педагогічній практиці фактами, підкріплені екскурсом до глибинних джерел досліджуваної проблеми у вітчизняній педагогіці.

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини “вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам’ятати,