8) розгубленість, вагання – А... Гм... Е... И-и... І-і... Ну... Чи бач... та ін. Наприклад: – М-м... – промимрив дід. – Воно, знаєш, вітру боїться (Г.Тютюнник).

Більшість із проаналізованих вигуків завдяки інтонації та відповідного контексту можуть виконувати функцію модальних кваліфікаторів позитивного ставлення мовця до ситуації. Оскільки шкала суб’єктивно-модальних значень із знаком „+” (позитив) нараховує значно меншу кількість одиниць, то відповідно спостерігається більше модально-виражальне навантаження інтер’єктивів. Так, вигуками Ой! Ах! можуть передаватися практично всі позитивні емоції, за винятком окремих ситуативних відтінків. Модальність кваліфікації позитивного ставлення мовця до ситуації реалізується за допомогою полісемантичних вигуків з наступними значеннями:

1) бажаність – Ай! Ах! Ей! Ех! Господи! О! Ой! Ох! Страх! та ін. Наприклад: Ах, там будуть гори, високі і прехороші гори... (М.Коцюбинський); А тоді... О, тоді страхові Хо легше стане, бо ближче буде до могили... (М.Коцюбинський).

2) радість, задоволення – Ай! Ах! Ге! Гей! Матінко! Ну! О! Ого! Ой! Ох! Ух! та ін. Наприклад: „Ах, як хороше навколо, як радісно! І чого мені так радісно?” – питала себе, глибоко вдихаючи лугові пахощі... (Г. Тютюнник); Добродушне обличчя Андрія засяяло: – Ге, жінка і досі мене на припоні тримає (Г. Тютюнник).

3) захоплення – Ай! Ах! Бач! Іч! О! Ого! Ох! Ух! тощо. Наприклад: Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський); О! – додала з одушевленням. – Наталя співає чудово, саме як душа вимагає (О. Кобилянська); „Іч, який щиглик! – в захопленні дивився на нього Дорош, милуючись його військовою виправкою (Г. Тютюнник).

4) співчуття – Ай! Ах!Боже! Ех! О! Ой! Ох! і под. Наприклад: Впустила дідуся, а він подивився на неї, на дитину й помахав головою: – Ой, яка ти нещасна з тією дитиною! (С. Пушик); Ох, горе яке! Бідні ж ви, бідні! (розм.).

5) похвала – Ай! Ах! Е! Еге! Іч! Гей! Ну! О! Ого! Ой! Ох! Наприклад: – Е, добра то була людина. Хотіла світ перекинути (Г. Тютюнник); – Ах, Рустем! Молодець, їй-Богу! – підбіг Бекір (М. Коцюбинський).

6) рішучість – А! Ага! Гей! Ех! Їй-Богу! Ну! Ой! Ох! У! Ух! та ін. Наприклад: Ех, піду, де воля, де інші люди... (М. Коцюбинський); Їй-Богу, сама побіжу годувати (М. Коцюбинський); О, я не здамся, я буду пильно працювати над собою, щоби злетіти високо-високо! (О. Кобилянська).

7) здивування – Еге! Гм... О! Ого! Ой! Оце але! Чи бач! та ін. Наприклад:–

Оце але! – дивувався Іван. – Наче мені сон сниться, що вас бачу... (М.Коцюбинський); – Гм... дивно... вічно ти плутаєш... (М. Коцюбинський).

Необхідною умовою при визначенні значень кваліфікативної модальності у висловленнях з полісемантичними інтер’єктивами є врахування функції інших засобів (використання часток, специфічної інтонації, контекстуального розширення, інтерпретації паралінгвістичних знаків).

Суб’єктивно-модальне значення байдужості, тобто нейтральна кваліфікація, оперує невеликою кількістю інтер’єктивів, а саме: А! Ай! Ат!/Ет! Е! Ей! Ну! Та! Наприклад: – Сметана он по бороді тече. – Ат, нічого, - і він витирає її долонею (Г. Тютюнник); – Нащо ви її запрягаєте? А Слизинський: – Ай, їй нічого не пошкодить! (С. Пушик); – Ет, дурниці, – відмахувався Оксен. – На скибках грошей не зекономиш (Г. Тютюнник).

Оскільки специфіка виникнення і семантика вигуків у своїй основі містять емоційність, то, зрозуміло, що висловлення з цими мовними елементами не можуть мати абсолютно „байдужий”, „нейтральний” характер. Як стверджує В.М. Ткачук, залежно від ситуації оператори байдужості можуть тлумачитися як з ухилом до „+”, так і з ухилом до „-”, що свідчить про складну семантичну структуру цього утворення [3, 81].

Байдужість може набувати афективної форми внаслідок вибору експресивних засобів вираження суб’єктивної модальності, до яких належить і вигук. Таке висловлення позначає не стільки саму нейтральність, скільки заперечення ситуації, негативне ставлення до неї внаслідок втрати впливу на ситуацію. Наприклад: – Ет, що мені буде? Викине з соломою – та й усе! (Г.Тютюнник); Е, що там... не хотів думать (М. Коцюбинський); – Добре, сину. А ти ж там бережись... – Ат! Що буде, те й буде... (Г. Тютюнник).

У наведених мікротекстах „байдужість” мовців зумовлена їх нездатністю що-небудь змінити, а звідси – небажання думати наперед, самозаспокоєння, хід „за течією”. Це своєрідний прийом психологічного самозахисту. А отже – суб’єктивність реальна.

Аналіз фактичного матеріалу показав, що найбільше функціональне навантаження припадає на поліфункціональні вигуки Ай! Ах! О! Ой! Ох!, якими передається 63,8 % усіх суб’єктивно-модальних значень. Найвужче поле функціонування виявлено у вигуків із спеціалізованою семантикою Горе!/Біда! Ба! Бр! – 14,8 %. При цьому спостерігаються такі особливості: усі вигуки придатні для вираження суб’єктивно-модального значення з оцінним знаком „-” (найпродуктивніші – А! Ай! Ах! О! Ой! Ох!, найменш продуктивні – Ба! Брр! Агій! Гей! Горе!/Біда! Страх! Хі/Хе/Хо!), для вираження суб’єктивно-модального значення із показником „+” використовуються не всі вигуки (найпродуктивніші – Ой! Ай! Ах! О!, непродуктивні – Тю! Фе/Фі/Фу! Гу! Брр! Ат/Ет! Ба! Горе/Лихо! Ехе-хе! Е! У! А!). Це зумовлено, на нашу думку, ширшим діапазоном негативних емоційно-оцінних значень, які функціонують у мові, та інтонаційними можливостями голосового