Інноваційні технології навчання англійської мови у початковій школі

Розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки й практики вивчення і впровадження нових ме-тодів навчання і виховання дітей.

Відбором, теоретич-ним осмисленням, класифікацією педагогічних іннова-цій займається нова галузь педагогічного знання — пе-дагогічна інноватика (лат. іnnovatio — оновлення, зміна). Її аналіз, оцінки кон-кретних реалій мають непересічну цінність і для педа-гогічної практики, особливо для налаштованих на творчість педагогів.

Інновації в педагогіці пов'язані із загальними проце-сами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграці-єю (лат. integratio — відновлення, об'єднання в ціле окре-мих елементів) знань і форм соціального буття. Нині створюється нова педагогіка, характерною ознакою якої є інноваційність — здатність до оновлення, від-критість новому.[1; ст7-8]

За своїм змістом, формами і методами освіта не є не-змінним феноменом, адже вона весь час реагує на нові цивілізаційні виклики, суспільні реалії, враховує тенденції, перспективи розвитку людства. Однак оновлення нав-чально-виховної практики часто відставало від темпів цивілізаційного розвитку, соціальних вимог до неї.

На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що тра-диційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. А значна частина знань, які освоюють діти, була здобу-та людством 200—400 років тому. Сучасна школа недо-статньо розвиває здібності, необхідні її випускникам для того, щоб самостійно самовизначитися у світі, приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутньо-го, бути активними і мобільними суб'єктами на ринку праці. Головними недоліками традиційної системи освіти є породжені нею невміння і небажання дітей вчитися.

Подолання кризи сучасної освіти можливе завдяки інтенсивному реформуванню її відповідно до вимог ча-су, у процесі формування принципово нової системи загальної освіти, яка поступово замінюватиме тради-ційну.

Найзначущою особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання —традиційної та інноваційної. Терміни «традиційне (нормативне) навчання» та «інноваційне навчання» запропоновані групою вчених у доповіді Римському клубу (1978), який звернув увагу світової наукової громадськості на неадекватність принципів традиційного навчання вимогам сучасного суспільства до особистості, її пізнавальних можливостей. Інноваційне навчанні трактувалось у ній як процес і результат навчальної та освітньої діяльності, що стимулює новаторські зміни в культурі, соціальному середовищі. Воно орієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми.

Інноваційне (лат. іnnovatio — оновлення, зміна) навчання — зорієнтоване на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна і освітня діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

[1; ст. 8-9]

З метою розвитку творчих здібностей учнів поступового й систематичного прилучення їх до самостійної пізнавальної діяльності, забезпечення співпраці між учнями та вчителем недостатньо використовувати лише традиційний урок.[2; ст. 9] Тому варто кожному вчителеві подумати над зміною форми уроку в окремих випадках. Особливо це стосується уроків англійської мови, де більша частина часу йде на формування в учнів умінь і навичок, застосовування набутих теоретичних знань. На жаль, на уроках англійської мови вчителі використовують лише базовий підручник чи робочий зошит для вивчення і закріплення нового матеріалу, що робить навчальний процес одноманітним і нецікавим для школярів молодших класів. Тому не слід зводити уроки лише до механічного відтворення, закріплення навичок. Нетрадиційний урок дає змогу учням побачити можливості застосування своїх знань, виявити свій рівень, порівняти себе з іншими учнями, розкритись. У зв'язку зі збільшенням розумового навантаження на уроках практикуються такі прийоми і методи, що підтримують у школярів інтерес до навчання, бажання, стимулюють їхню активність протягом уроку.[2; ст. 9]

На допомогу вчителеві можуть прийти уроки-казки, уроки-подорожі, уроки -ділові ігри та використовуватися елементи гри в ході уроку.

Більше того, дослідження психологів засвідчують, що в молод-шому шкільному віці необхідна при-сутність сюжетно-рольової гри. «В протилежному випадку незадоволений ігровий мотив, переносячись у неадекватну сферу навчання, пе-решкоджає формуванню повноцін-них мотивів навчання» [3; ст.32]. Навчальна гра задовольняє найбільш актуальні для дитини потреби в спілкуванні, емоціях, русі. Переважно групові форми ігор найповніше забезпечу-ють адаптацію школярів до нового соціального середовища. Ігри моти-вують мовленнєву діяльність учнів. За рахунок багаторазового ігрового сприйняття та відтворення навчаль-ного матеріалу забезпечується стій-ке запам'ятовування лексичних оди-ниць та граматичних структур. Під-ключення ігрових та музичних ком-понентів, елементів драматизації сприяє створенню творчої атмосфе-ри інтелектуальної діяльності на уроках, що значно підвищує ефек-тивність мимовільних процесів сприйняття, уваги та пам'яті. Особ-ливе значення має створення спри-ятливого психологічного клімату на уроках. Саме в молодшо-му шкільному віці проявляються такі негативні форми дитячої безпосередності як нестриманість, упертість, примхливість, дра-тівливість, пустотливість і т.д.

[4; ст.10]. У зв'язку з цим створення доброзичливої, сприятли-вої емоційної атмосфери на уроках, яка позитивно впливає на ефектив-ність і стратегію навчальної діяль-ності учнів, є, на мою думку, дуже важливим завданням учителя.

Загальновідомими є труднощі, які виникають у першокласників у процесі оволодіння навичками техніки письма (каліграфічними, графічними, орфографічними)[5]. То-му одним з параметрів готовності молодшого школяра до школи є, зокрема, розвиток дрібної мускула-тури кисті руки як передумова ово-лодіння письмом [6; ст. 384]. На думку С.Л. Коробка, шести річки припуска-ються помилок і в таких видах дош-кільної діяльності, як конструюван-ня й аплікація, та порушують про-порції при малюванні та ліпленні.

У шести, семирічних учнів ще