Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і розв'язання визначених завдань було використано комплекс методів дослідження, а саме, теоретичні методи: системний аналіз літературних і наукових джерел з проблеми дослідження, аналіз та узагальнення поглядів учених з метою розкриття змісту основних понять; порівняльний аналіз діяльності та змісту програм недільних шкіл, систематизація та узагальнення соціально-педаго-гічного досвіду з проблеми соціального виховання молодших школярів в умовах недільної школи; емпіричні методи: метод соціально-педагогічного дослідження (індивідуальні бесіди та анкетування педагогів недільних шкіл і дітей), спостереження за соціально-виховним процесом в умовах недільної школи з метою виявлення особливостей реалізації завдань соціального виховання дітей; методи опитування і тестування, що дозволили впровадити й апробувати оптимальні методики соціального виховання дітей і перевірити ефективність окремих механізмів впливу соціально-педагогічних чинників на розвиток і становлення вихованців недільної школи.

Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі недільної школи при повноєвангельській Церкві “Відродження” (м. Івано-Франківськ).

Використано результати окремих досліджень, проведених із цієї проб-леми в Україні та світі.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: обгрунтовано теоретичні положення про недільну школу і розкрито сутність її функції як своєрідного соціокультурного середовища у вихованні дітей молодшого шкільного віку; виявлено можливі її зв'язки з іншими соціальними інституціями; уточнено особливості технологічного процесу і розширено варіативність форм організації соціально-виховної роботи з дітьми у недільній школі та практичне вирішення особистісно діяльнісного підходу у вихованні молодших школярів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Результати наукового дослідження можуть бути використані при створенні соціально-виховних програм в умовах діяльності недільних шкіл, дитячих літніх таборів та позашкільних навчально-виховних закладів, під час викладання курсів з християнської етики в загальноосвітніх закладах, у практичній діяльності спеціалістів, волонтерів, представників громадських організацій.

Структура роботи містить вступ, три розділи, висновки до кожного з них, загальні висновки, список використаних джерел і додатки.

РОЗДІЛ 1

ФОРМУВАННЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Необхідність відновлення системи цінностей християнського життя на сучасному етапі

Час не стоїть на місці. У нашій державі щорічно збільшується кількість недільних шкіл при православних, протестантських і греко-католицьких церквах. Так, декілька років тому УПЦМП мала 3076 недільних шкіл, УПЦ КП – 823, УАПЦ – 244, УГКЦ – 735. Однак слід зауважити, що зовсім не мала таких шкіл УПЦМП в Івано-Франківській області, УПЦКП в АР Крим, у Харківській, Закарпатській, Луганській областях, УАПЦ у Ровенській та Івано-Франківській областях [Церква і релігійні організації України, 2002, 12-17].

А всього в Україні ще зовсім недавно діяло 9057 недільних шкіл, у яких навчалася велика кількість дітей, переважно з християнських сімей [Фіглевський М., 2007, 108].

З роками міняється не тільки влада, люди, але й змінюється культура людей, свідомість, погляди, переконання щодо питань, що раніше були забороненими. Люди розуміють, що ігнорування Біблії, Божих заповідей, негативно впливає не лише на нашу культуру, але насамперед на виховання дітей, молоді – майбутнього нашої держави. А ситуація в Україні досить катастрофічна. Однією з найгостріших проблем сьогодення є поширення вживання наркотичних речовин підлітками, та епідемії ВІЛ/СНІД. Україна відповідно до доповіді ООН (2005), посідає 6-те місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД [Березовська Л., 2007, 49]. Переважну більшість (78%) ВІЛ-інфікованих складають молоді люди віком від 15 до 29 років [Шнурова О., 2002, 129].

Якщо говорити про актуальність формування християнських цінностей у дітей на сучасному етапі, то слід в першу чергу звернутись до статистичних даних сьогодення, які пов’язані з асоціальними проявами дітей. Аналізуючи ці данні, ми можемо побачити, що це питання надзвичайно важливе та актуальне сьогодні.

Складність вирішення поставленого завдання визначається суперечливими процесами суспільного поступу, коли, з одного боку, декларується ставлення до дитини як найвищої цінності, з іншого, – зростає дитяча злочинність, наркоманія, кількість самогубств тощо. У цьому контексті проблема формування християнських цінностей набуває особливого значення [Лютак О., 1999, 238].

Ми, як ніхто у світі, маємо понищену державним атеїзмом традицію родинного релігійного виховання, духовну спустошеність, атеїстичне мислення.

Оцінка структури і динаміки правопорушень та злочинів, здійснених протягом останнього часу дітьми та підлітками, засвідчує, що стан справ щодо профілактики, протидії цим негативним явищам в Україні залишається надто складним. Частка вчинених неповнолітніми злочинів за останні п’ять років зросла в 1,2 рази. Поширення злочинності серед неповнолітніх випереджає її загальне зростання. Аналіз статистичних даних свідчить, що серед злочинів та правопорушень, вчинених неповнолітніми, найбільш поширеними є злочини із корисливою мотивацією. Такі правопорушення становлять близько 75% їх загальної кількості. У два рази за останні роки зросла злочинність серед дівчат. Суспільно актуальними є такі явища як бродяжництво і жебрацтво. Проведений аналіз умов розвитку та виховання дітей констатує, що більше половини затриманих (53%) за бродяжництво – діти із неблагополучних сімей, близько 5 тис. (40%) – виховувалися у неповних сім’ях, третина – педагогічно занедбані діти.

Поширенню випадків бродяжництва і жебрацтва, правопорушень сприяє незадовільна організація дозвілля і відпочинку неповнолітніх, про що свідчать 4,2 тис. затриманих у 2001 році дітей та підлітків під час канікул.

Серйозну стурбованість викликає поширення серед неповнолітніх алкоголізму. Згідно даних Академії педагогічних наук України, схильність до вживання алкоголю вже сформувалася у 17% учнів п’ятих класів.

Алкоголізм і наркоманія стали причиною статевої розпусти неповнолітніх, особливо, дівчат. За останні 10 років удвічі більше дівчат пройшли лікування у спеціальних диспансерах, а у віці до 14 років – у 10 разів.

За статистичними даними