Особливе місце посідають форми й методи, які залучають дітей до ху-дожньо-музичного, мистецького світу християнських цінностей, де поєдну-ються традиційні методи з художньою діяльністю самих дітей – живописом, ліпленням, декоративно-прикладним мистецтвом, музикуванням, драмати-зацією тощо. Крім цих методів доцільно використовувати й традиційні – бесіди, лекції, семінари, роботи з книгою тощо.

Одним із напрямів залучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота, яка знайомить дітей з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних цінностей до культури рідного краю [Огірко О., ].

Таким чином, важлива роль у формуванні духовності належить релігій-ній культурі. Сучасним вихователям важко виховувати молоде покоління на основі християнства, оскільки в дітей відсутній досвід християнських чеснот, пошани до Бога, до старших, досвід колективної діяльності, побудованої на моральних принципах, особливо під час навчання, брак у сфері моральних відносин, відсутність основ християнського світогляду.

Християнство – єдиний шлях до подолання проблем дефіциту духовних цінностей, оскільки виховання на засадах християнської етики та моралі сповідує головний принцип: чини з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою.

2.2. Організація гурткової діяльності недільних шкіл у різнобічному розвитку молодших школярів

Недільні школи – це одна з перспективних форм церковного життя. Вони мають стабільність, високу ефективність та хорошу біблійну основу.

Мета недільних шкіл в тому, щоб вивчати Біблію. Звісно, основний підручник недільної школи – Біблія. Однак, тут використовують великий спектр різноманітних гуртків для різнобічного розвитку молодших школярів [Санников С., 2001, 5].

Цілі недільної школи: спасіння, вивчення Біблії, молитва, формування християнських цінностей, християнське служіння та життя, особистий обов’язок.

Нижче подаємо основну мету недільної школи. Отже, мета – це повне здійснення і задоволення потреб учнів. Для ефективної праці необхідно мати постійно на увазі цю мету.

Учні молодшого шкільного віку мають потреби, про які повинен знати вчитель. Проте, часто вчителі в своєму служінні не помічають або не надають значення дитячим проблемам. Вчителі часто настільки зосереджені на самому уроці, що не зауважують потреб і труднощів, які виникають в учнів.

Щоб допомогти дітям, потрібно спершу знати чому виникли проблеми та в чому мають потребу учні.

1. Діти потребують любові й прихильності. Це одна з найважливіших вимог від служіння вчителя. Любов і прихильність є основою тієї цілі, яку необхідно осягнути. Без любові і прихильності неможливо змінити життя учнів. Діти, які відвідують заняття в церковній недільній школі повинні знати, що ви їх люблять і приймають такими, якими вони є. Вони повинні почуватися потрібними, відчувати, що тут зацікавлені справами їхнього життя.

Коли в класі панує атмосфера прихильності та любові, то діти, які мають труднощі, будуть більше прихильними до вчителя та довіряти йому. Відчуваючи прихильність та теплоту свого наставника, дитина буде охоче брати активну участь в житті класу. Любов і прихильність дають їй почуття особистої вартості та гідності.

2. Діти потребують підбадьорення та допомоги. В учнів молодшого шкільного віку можна часто зауважити брак впевненості в своїх здібностях. Вони можуть часто запитувати вчителя, чи правильно виконують завдання. Інші просто почуваються менш здібними, щоб виконати доручену їм працю.

У наші дні діти особливо відчувають натиск бути найкращими, першими. Осягнути це – основна мета життя. Але це все є протилежне Божій науці. Християнин не мусить бути першим та найкращим у всьому, що робить, але він повинен намагатися робити найкраще згідно його можливос-тей. Необхідно допомогти навчитися учням виконувати кожне завдання якнайкраще, незалежно чи то в школі, церкві, чи дома. Коли вчитель цінує працю чи дію дітей, у них виробляється довір'я.

3. Діти потребують терпимості з боку вчителя. Не дуже багато часу потрібно працювати з дітьми, щоб зауважити, як вони випробовують терпіння вчителя. Діти люб'язні, енергійні, але часто в них бракує доброї поведінки. Вони не можуть змінитися через один день, після занять в церковній недільній школі. Тому тут потрібна розумна терпимість з боку вчителя. Вчитель повинен розуміти, що діти повинні бути такими, якими є, а не такими, як він їх хоче бачити. З любов'ю, підбадьоренням і терпимістю, вчитель повинен стати для них прикладом доброї, благочестивої людини, яку їм захочеться наслідувати. Діти, які мають мало терпеливості, через приклад толерантності вчителя, будуть навчатися, як бути терпеливими з іншими.

4. Діти потребують похвали. Почуття власної гідності є основною по-требою людської істоти. Дитина потребує похвали за добре зроблену роботу, виконане прохання. Це є дуже важливим у розвитку почуття власної гідності дитини. Потрібно час від часу належно відзначати творчо виконане завдання, хвалити дітей за добру діяльність у школі чи церкві. Одержуючи щиру і за-служену похвалу, діти будуть виростати вдячними і цінуватимуть чиюсь працю.

5. Діти потребують схвалення. Учні молодшого шкільного віку бажа-ють від дорослих позитивної оцінки своїх дій і праці. Особливо вони потребують схвалення від учителя недільної школи. Переважно діти розуміють, що дорослі мають більше досвіду, як вони. Схвалюючи думки, плани й досягнення дітей, вчитель допомагає зміцненню їхнього почуття самооцінки. Діти вчаться визнавати себе такими, якими вони є. Їхнє відношення до недільної школи буде позитивне. Дитина бажатиме йти до класу церковної недільної школи, бо там вона добре почуватиметься.

6. Дитина потребує щирості і справедливості. Діти повинні розуміти те, що від них чекають, і щоб правила були застосовані до всіх учнів одна-ково. Необхідно розвивати в них бажання справедливості, будучи самому абсолютно безстороннім і чесним, відносячись до всіх дітей однаково, як у