3. Питання. За допомогою питань можна виявити, наскільки засвоїли діти вивчений матеріал. В той же час є і повторним переказом біблійного сюжету. Останнє питання слугує продовженням для пояснення.

Учитель повинен розуміти, як правильно ставити запитання. Добре запитання – це запитання, яке примушує учня подумати перед відповіддю. Питання, на які можливі лише дві відповіді “так” або “ні”, не вимагають надто багато розмірковування. Добрі запитання закріплюють вивчений матеріал і дають можливість висловлювати різні погляди.

Запитання стосовно фактів вимагають від дітей знання людей, місць і подій у біблійних розповідях. До цих питань може належати перевірка вірша напам'ять або порівняння якихось людей чи подій. На ці запитання існують єдині правильні відповіді. Вони є перевіркою того, як учні засвоїли викладений матеріал.

На запитання стосовно думки учня, наприклад, з приводу якоїсь події, не існує правильних чи неправильних відповідей. Вони вимагають вираження особистих думок і поглядів. Такі запитання як: "Що на твою думку сталося б, якби?.." або "Як би ти себе почував, якби?.." допомагають дітям вийти за рамки засвоєного фактичного матеріалу. Учні повинні стати на місце тих людей, про яких вони вивчають. Відповіді на ці запитання можуть бути досить різноманітні, але всі вони однаково важливі [див. додаток І].

Вчитель повинен знати коли потрібно ставити запитання. Запитання можна ставити будь-коли під час лекції. Заняття, на яких чітко визначено час на запитання після розповіді вчителя, зводять до мінімуму користь від цього цінного засобу. Запитаннями добре починати урок, ділити на частини довгу розповідь, закріплювати вивчений матеріал. Запитання сприяють активній участі учнів у класній роботі.

Запитання, яким починається урок, допомагає дітям відразу скерувати свою увагу до теми уроку. Наприклад, візьміть до уваги таке речення: "Давид був пастухом у Вифлеємі." Спробуйте його розбити на кілька запитань: "Хто такий пастух? Що пастух робить? Від яких тварин пастух зобов'язаний обороняти отару?" Після цього додайте своє початкове речення: "Давид був пастухом у Вифлеємі." Ці запитання вимальовують в уяві дітей образ пастуха. Після цього вони більш зацікавлені тим, що сталося з Давидом-пастухом.

Запитання також підтримують активність учнів під час самого викладання. Вони дають можливість вчителеві перевірити, як діти розуміють тему уроку на кожному її етапі. Кожну очевидно неправильну думку вчитель може відразу виправити, не відкладаючи це до кінця заняття. Наприкінці уроку за допомогою запитань закріплюється знання фактичного матеріалу і засвоюються способи застосування вивчених принципів на практиці. Останнє досягається на різного роду практичних заняттях. Ставити запитання можна навіть під час того, як діти займаються творчою діяльністю. Характер такої бесіди повинен бути вільним і невимушеним.

Особисті запитання перед класом не повинні ставитися. Необхідно обмежуватися питаннями загального характеру. Це допоможе дітям бути вільнішими у висловленні своїх суджень.

Недільна школа повинна бути дієвою. Добрі запитання сприяють спілкуванню між учителем і учнями, випробовують знання і аналізують особисті погляди. Запитання стають у великій пригоді вчителям і учням в процесі вивчення Божого Слова. А недільна школа перетворюється на уста-нову, якою їй і призначено бути [Посібник для вчителів – 3 ч., 1996, 42].

4. Пояснення. Пояснення – це найважливіша частина у викладенні нового матеріалу. Його мета полягає в тому, щоб викласти дитині якусь із біблійних істин через призму його повсякденного життя. По можливості необхідно за допомогою питань наводити дитину на пояснення. Необхідно пам’ятати про те, що сприйняття у дитини не безмежне: вона не може засвоїти все за один раз.

5. Запам’ятовування біблійного вірша. Вірш для запам’ятовування за-кріплює викладений матеріал. Дуже важливо, щоб дитина з раннього віку вивчала окремі вірші (“золоті” вірші) з Біблії напам’ять.

Важливо заохочувати дитину будь-якими засобами до вивчення напам’ять, намагаючись зробити навчання якомога цікавішим:

Перед початком уроку можна написати “золотий” вірш для запам’ятовування на дошці або папері.

Прочитати дітям повністю біблійний вірш з Біблії.

Пояснити, що означає “золотий’ вірш для запам’ятовування. Пояснити усі незрозумілі слова.

Подати “золотий” вірш для запам’ятовування різними прийомами. Наприклад, за допомогою малюнків, рухів, пісень.

Запитати у дітей “золотий” вірш, заданий вивчити напам’ять! Дати можливість якомога більшій кількості дітей повторити його. Обов’язково запитати заданий в минулу неділю біблійний вірш. Нагородити тих, хто його вивчив і пам’ятає [Вайсянен Р., 1997, 4].

Необхідно зробити вивчення золотого вірша для дітей цікавим.

Вірш напам'ять, повинен бути надрукований (або написаний) і вивішеним вже на початку уроку, щоб його бачили усі діти.

Для його вивчення можна використовувати як традиційні способи вивчення, так і різні ігри.

Наприклад, естафета: розмістити дітей півколом; пошепки сказати на вухо першій дитині вірш напам'ять і попросити її передати його так само пошепки наступній дитині. Кожна дитина має переказати іншій, те що вона почула. Остання дитина повторює почуте вголос; порівняти, те що вона сказала, з віршем. Повторити вірш разом з усіма правильно.

Отже, для успішного проведення уроків в недільній школі слід дотримуватись методичних рекомендацій, приведених у цьому розділі.

Висновки з третього розділу:

Перед вчителями церковних недільних шкіл постає складне і важливе завдання, святий обов’язок перед Богом – вберегти вихованців від розтління, виховати їх на засадах християнських цінностей. Потрібно виховати духовно багату особистість, яка б усвідомлювала свою відповідальність перед Богом.

Біблія, а потім і сучасна педагогіка ставлять перед вчителем творчу мету – не просто вчити, а навчити. Вчитель має великий вплив на дітей, з якими займається. Вчитель знає дітей, знає їх проблеми, потреби. Для вирішення цих дитячих проблем, надання допомоги дітям