Стотт Д. Новые проблемы современных христиан. – Черкассы: Смирна, 2004. – 610 с.

Ткачук В. У життя з духовним щитом // Слово вчителю. – Рівне, 2008. – № 1. – С. 24.

Трухін І., Шпак О. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

Тхоржевська Т. Православне виховання в історії педагогіки України: Монографія. – К.: Купріянова, 2005. – 412 с.

Тюріна В. Причини самогубств дітей і підлітків // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 53-60.

Ушинський К. Вибрані педагогічні твори: У 2-х т. Том І. Теоретичні проблеми педагогіки. – К.: Радянська школа, 1983. – 488 с.

Фіглевський М. Християнська етика і виховання релігійної культури // Формування релігійної культури дітей і молоді: проблеми і перспективи. Матеріали конференції. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 104-113.

Формування характеру через систему духовних цінностей / Упоряд. Седлоу С., Бондарчук В., Опанасюк Г. – Рівне: Надія – людям, 2005. – 112 с.

Хейфнер Д. Возрастная психология. Методический вестник для учителей воскресных школ. – Одесса: Богомыслие, 2001. – 104 с.

Церква і релігійні організації України у 2001 році. Довідник / Ред. кол.: В. Бондаренко та ін. – К.: VIP, 2002. – 186 с.

Чепурний О. Не просто дитина, а особистість // Позакласний час. – 2007. – № 8. – С. 36-41.

Шнурова О. Структура противоправної поведінки неповнолітніх в Україні: психологічний аспект // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2002. – С. 127-131.

ДОДАТКИ

Додаток А

Рекомендації для вчителів недільних шкіл при взаємодії з батьками,

чиї діти відвідують церковні недільні школи

Дослідники радять як поводитись вчителю церковної недільної школи із батьками дітей:

1. більшість батьків самі запитають вас про те, як поводили себе їх діти; в зворотному випадку необхідно зробити це самому.

2. не слід говорити загальних фраз, батькам потрібна конкретика; не використовувати слів, які означають крайні стани, такі як: ніколи, завжди, краще всіх, гірше всіх: вчитель ніколи і ні з ким не повинен говорити про дітей в такому тоні; вчителю не слід говорити з батьками про поведінку їх дітей в присутності інших батьків або дітей.

3. обговорити з батьками пройдешнє заняття, та налаштувати батьків на продовження обговорення теми уроку на протязі тижня вдома зі своїми дітьми.

4. можна написати коротку пам’ятку для батьків, щоб вони знали про усі майбутні уроки та заняття в недільній школі.

5. саме головне: поважати дітей та їх батьків. Уважно слухати і робити висновки, вчитися на своїх помилках і не повторювати їх знов [Дайсон К., 2000, 34].

Додаток Б

Тематика

індивідуальної просвітницької діяльності з основ сімейного виховання молодших школярів [Ковбас Б., Костів В.,2006, 239]

1. Анатомо-фізіологічні та індивідуально-психологічні особливості розвитку молодших школярів.

2. Рухливі ігри та фізичний розвиток молодших школярів.

3. Роль книги у розвитку дитини. Батьки й техніка дитячого читання.

4. Формування інтелектуальної культури. Розвиток ранньої обдарованості. Комп’ютерні ігри.

5. Особливості комунікативного розвитку молодших школярів. Діти і спілкування, формування колективістських умінь і навичок, індивідуалізація дитини.

6. Формування елементів духовної культури. Діти і Бог.

7. Особливості морального розвитку молодших школярів. Формування елементів культури поведінки.

8. Формування трудових умінь і навичок.

9. Естетичний розвиток дитини. Включення молодших школярів у різні види дитячої творчості.

10. Прищеплення у молодших школярів любові до природи (флори і фауни).

11. Організація і проведення сімейного дозвілля. Діти і телебачення.

12. Формування умінь і навичок культури сім’янина [Ковбас Б., Костів В., 2006, 239].

Додаток В

Правила ефективного сімейного виховання дітей,

рекомендовані для батьків дітей, які відвідують церковну недільну школу

Правило 1. Безумовно приймати дитину – любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, а просто так, за те, що вона є. така потреба у приналежності, у необхідності іншому є з однією з фундаментальних потреб. І задоволення її – це необхідна умова для нормального розвитку особистості. Такі повідомлення передаються через привітні погляди, ласкаві дотики, обійми, прямі слова на зразок “як добре, що ти у нас є”, “радий тебе бачити”, “добре, коли ми разом” тощо.

Правило 2. Особистість дитини й її здібності розвиваються лише у тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом. Забезпечити дитині у розумних межах належні умови для повноцінних занять таким справами, розвивати її пізнавальні, комунікативні й трудові інтереси.

Правило 3. Підтримувати успіхи дітей – це найкоротший шлях до вдосконалення успішно здійсненої діяльності, до розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини.

Правило 4. Створювати сімейні традиції, які базуються на зонах радості (святкування днів народження, початку або закінчення навчального року, семестру тощо).

Правило 5. Систематично робити щось разом із дитиною (читати, гуляти, займатися фізичними вправами, домашньою роботою).

Правило 6. Не втручатися у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти. Таким невтручанням батьки можуть привчити до самостійної поведінки й зменшити залежність дитини від них (і навпаки).

Правило 7. Якщо дитині важко й вона готова прийняти допомогу, обов’язково допомогти їй, але при цьому:

- запропонувати допомогу, починаючи зі слів “давай разом…”;

- узяти на себе лише те, що дитина не в змозі виконати самостійно, все інше залишити їй для самостійного виконання;

- у міру того, як дитина опановує нові дії, заохочувати її здійснювати їх самостійно.

Основна небезпека при цьому криється в можливості придушення природної активності дитини, що може бути наслідком або дуже швидкого перекладення недостатньо опанованої дії на дитину, або ж, навпаки, у довгому