Духовне виховання дітей – справа тонка й складна, і це справа не одного дня й одного заняття на тиждень. Тут немає місця фальші, непослідовності, нещирості у взаєминах між учителями й учнями та батьками.

Коли в церковній недільній школі вчитель буде прокладати стежку до душі дитини, її духовного світу, опираючись на багатющий досвід виховання на принципах християнської моралі попередніх поколінь, тоді діти будуть старатися вести праведний спосіб життя, бо знатимуть, що порушення Божо-го Закону призводить не лише до біди, а то й передчасної смерті, але й до найстрашнішого: душа після смерті потрапить у світ темряви, муки і страждань.

Тому недільна школа, разом із родиною, має стати місцем першочерго-вого високодуховного виховання, заснованого на традиційних для україн-ського народу християнських духовних, моральних і культурних цінностях, допомогти вихованцям іти в життя захищеними від різноманітних спокус і неправд духовним щитом – щитом Божого Слова.

О. Вишневський зазначав, що “відродження духовності через повернен-ня до Бога – це надійна дорога до оздоровлення нації та запорука станов-лення державності” [Вишневський О., 1996, 118].

У державних документах визначено мету загальної середньої освіти, яка полягає у формуванні функціонально грамотної особистості, прилученої до національних і загальнолюдських цінностей, формування духовності дітей і молоді [Дзвінчук Д., 2003, 71].

Саме вад цієї мети слід відштовхуватися, якщо педагоги, вихователі, батьки хочуть бачити у своїй дитині розвинену особистість, яка приймає і дотримується загальнолюдських та християнських цінностей, поважає батьків та знає, що таке доброта, чуйність та милосердя.

Таким чином, вирішення проблем духовного виховання зростаючого покоління залежить саме від того підґрунтя, яке закладає перші цеглини у фундаменті. Фундамент – це є основа, в даному випадку – основа життя наших дітей, і тому потрібно у фундамент закласти основи християнської моралі, духовності та сформувати високі моральні цінності.

Однією з найважливіших складових розвитку держави є моральне виховання дітей. Державна політика у цій галузі спрямована на оновлення змісту та структури виховання на основі вітчизняних традицій і сучасного досвіду, тісну взаємодію родини та педагогічних колективів освітніх установ, а зараз також і церковних недільних шкіл.

Виховання дітей нині відбувається в умовах економічного та політич-ного реформування держави, яке спричинило соціальне розшарування сус-пільства, падіння життєвого рівня більшості населення та інші негативні наслідки. Характерною ознакою сучасності є диференціація прибутків, масо-ве збіднення родин, через що виникають конфлікти у стосунках подружжя, батьків і дітей, руйнуються морально-етичні норми та родині традиції, які складалися впродовж тривалого часу. Саме через це знижується виховний вплив родини. Дорослі у вирі повсякдення часто забувають про те, що саме в родині формується характер дитини, її перші емоції і інтереси, що родина – найголовніша школа, де разом із нашими дітьми навчаємося також і ми.

Система виховання повинна відповідати реально існуючій у суспільстві системі цінностей. Можна стверджувати, що виховання у відповідності з цими цінностями і є одним із вирішень проблеми мети виховання особистості [Москальова Л., 2009, 391].

У таких складних умовах перед навчальними закладами, а тепер цер-ковними недільними школами постає особливе завдання – формування християнських цінностей у дітей та сприяння відновленню виховної ролі родини, оскільки родинне виховання є важливим чинником розвитку гармо-нійної особистості. Мета конкретизується через систему завдань, a саме:–

пробудження в дитини бажання бути моральною;–

розгляд християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис і якостей особистості;–

формування у дітей моральної свідомості на основі організації мо-ральних стосунків дітей через їх включення в стихійну або спеціально організовану діяльність;–

формування в дітей розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про сенс і мету життя людини;–

вироблення етико-естетичного ставлення до життя й до своєї життєдіяльності;–

формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;–

розвиток чеснот і позитивних моральних якостей дитини, спонукання до самовдосконалення;–

підтримка здібностей, культурної творчості, спрямованої на особистісний саморозвиток;–

подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів, контркультури або культури андеграунду.

Тепер розглянемо, що маємо на меті, говорячи про “християнські цінності”. На основі аналізу праць О. Вишневського, виділимо такі 5 груп моральних цінностей, до складу яких входять окремі вартості [Вишневський О., 1995, 16-17]:

1 група – абсолютні вічні цінності та їх антиподи (див. табл. 1.1):

2 групу вартостей складають основні національні цінності:

ідеал України;

державна незалежність України;

патріотизм, готовність до захисту Батьківщини;

самопожертва в боротьбі за свободу націй;

єдність поколінь на основі віри в національну ідею;

почуття національної гідності;

історична пам'ять;

пошана до державних та національних символів і свят;

культ національної свободи і готовність стати на бік інших народів, які борються за неї;

прагнення до національної єдності українців;

повага до державної влади, державних та національних інституцій;

орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави;

Таблиця 1.1

Абсолютні вічні цінності та їх антиподи

Добро | Зло

Віра | Нігілізм

Надія | Зневіра

Любов | Ненависть

Доброта | Жорстокість

Чесність | Нечесність

Справедливість | Несправедливість

Щирість | Лукавство

Гідність | Упідкореність

Милосердя | Байдужість

Прощення | Злопам’ятність

Досконалість | Недолугість

Краса | Потворність

Свобода | Неволя

Нетерпимість до зла | Пасивність

Великодушність | Бездушність

Оберігання життя | Вбивство

Мудрість | Безглуздя

Благородство | Підлість

справедливий державний устрій, який забезпечував би лад у суспільстві і умови для вільного розвитку людини;

розквіт духовного життя українського народу і прилучення його до християнської моралі та цінностей;

високий розвиток українського господарства і