дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи;

зміцнення здоров’я українців, зростання середньої тривалості життя.

До 3 групи вартостей О. Вишневський відніс основні громадянські цінності:

прагнення до соціальної гармонії і справедливості;

культура соціальних та політичних стосунків (толерантність, повага до власної і чужої гідності тощо);

захист індивідуальних прав і свобод;

пошана до національних цінностей інших народів;

висока повага до закону;

права людини на життя, гідність, безпеку, рівні можливості, володіння майном, приватне життя тощо;

право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, участі в політичному житті, право на самовираження;

обов’язки, що виражаються в повазі до людського життя, прав людини, до закону, права на власність, до державної демократично обраної влади, національних меншин і їх культур;

толерантне ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать загальноприйнятим нормам, абсолютним цінностям.

До 4 групи входять цінності сімейного життя:

вірність, довір’я;

піклування про дітей, батьків і старших у сім’ї;

взаємна повага і любов батьків;

злагода між членами сім’ї, гармонія і демократизм стосунків поколінь, готовність до взаєморозуміння;

повага до прав дитини і прав старших;

відповідальність за інших членів сім’ї та допомога слабшим членам сім’ї;

поєднання батьківського і материнського впливу у вихованні;

спільність духовних інтересів членів сім’ї;

здоровий спосіб життя, прихильність до спорту, культ праці;

дотримання народних звичаїв, охорона традицій, пам’ять про предків;

гостинність;

сімейна відкритість щодо суспільного життя;

багатодітність.

До 5 групи О. Вишневський відніс цінності особистого життя:

орієнтація на пріоритет задоволення духовних потреб;

внутрішня свобода;

воля (самоконтроль, самодисципліна, енергія чину тощо);

мудрість, розум, здоровий глузд;

мужність, рішучість, героїзм;

лагідність, доброзичливість, правдомовність;

поміркованість, урівноваженість в особистих і громадських справах;

оптимізм, почуття гумору, життєздатність, бадьорість, терпеливість, вихованість (звички, манери, гігієна та акуратність у побуті, відраза до злослів’я тощо);

гармонія душі і зовнішньої поведінки;

підприємливість, старанність, ініціативність, працьовитість, цілеспрямованість, витривалість, наполегливість, самостійність, незалежність (у мисленні, діяльності, життєвій позиції);

творча активність (розвинена уява, високий інтелект тощо);

самокритичність, почуття відповідальності;

ощадливість (у тому числі, в засобах, ставленні до свого і чужого часу);

вміння мовчати і слухати інших;

здатність тримати дане слово;

дбання про добре ім’я, надійність у праці, партнерстві, збереженні чужої таємниці;

шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі;

протидія згубним звичкам (алкоголізму, наркоманії, палінню тощо);

щедрість, допомога хворим, слабшим, сиротам, захист знедолених;

увага до власного здоров’я, занять спортом;

вдалий вибір виду діяльності і повноцінна самореалізація;

розвиток естетичних смаків і творчих естетичних здібностей;

турбота про охорону довкілля [Вишневський О., 1995, 16-17].

Ці цінності мають значення щонайперше для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, її господарський успіх, стиль приватного життя [Вишневський О., 1995, 16-17].

У ситуації гострого дефіциту ціннісних установок і орієнтацій христи-янські моральні цінності, які є основою гуманістичних цінностей, відіграють дедалі вагомішу роль у сучасному вихованні дітей.

Отже, виникає гостра потреба в залученні християнських цінностей до процесу виховання дітей та формуванні цих цінностей у дітей, визначення основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовності на їх основі, які разом з іншими складовими сприятимуть розвитку і формуванню духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України.

Починаючи з перших релігійних книг – “Нового заповіту”, “Біблії”, відбувалося становлення основоположних християнських цінностей – загальних чеснот: розсудливість, поміркованість, справедливість, стійкість, чесність, правдивість, вірність слову, віра, надія, любов, милосердя. Сталими моральними взірцями, канонами є також десять християнських заповідей.

Християнські цінності інтегрувалися з іншими спорідненими смислами, наприклад, моральними цінностями певного народу, моральними звичаями і традиціями, вибудували ціннісний світ сім'ї, стосунків дітей, батьків.

Із часом, християнські цінності перестали прямо ототожнюватися з християнством як релігією і почали оцінюватися як універсальні моральні цінності, набули абсолютного загальнолюдського характеру. Зараз вони є невід’ємною частиною сучасної культури і впливають на життя кожної людини і суспільства загалом, незалежно від того, яку світоглядну позицію відстоюють їхні носії – світську чи релігійну. Сталими моральними взірця-ми, канонами є також десять християнських заповідей. Тому можемо вважати тотожними поняття релігійні та християнські цінності [Огірко О, www.e-catalog.name].

Розглянемо сутність кожної інтегративної релігійної якості. Вибірку цих якостей ми взяли з праці В. Костіва: “Теоретичні засади формування релігійної культури особистості”[Костів В., 2007, 39-41] [Див. додаток Д].

Отже, довгостроковий і понад ситуаційний, інтегрований характер цінностей, що ввійшли до людської культури як християнські моральні цінності, надає їм особливої ролі у процесі виховання дітей та молоді й спонукає до вироблення шляхів, засобів і методів їх формування.

Схиляємося до думки Т. Тхоржевської, що для культури України як складової європейської культури поняття “загальнолюдські цінності” на сучасному етапі наближається до поняття “християнські цінності” та “демократичні цінності”.

У зв’язку з вищезазначеним, уважаємо за необхідне наголосити на тому, що формування національної свідомості українців, по-перше, не повинно замикатися на вузько-національних особливостях, враховуючи, що українська культура є достойною представницею європейської культури, і, по-друге, має передбачати, окрім усього іншого, ознайомлення із християн-ським ідеалом, який уже давно став дороговказом на шляху українців [Тхоржевська Т., 2005, 373].

1.2. Особливості молодшого шкільного віку, сприятливі для формування особистісних християнських цінностей

Надзвичайно важливою умовою ефективності формування християнських цінностей є врахування вікових особливостей вихованців.

Молодшими школярами вважають дітей віком від 6-7 до 10-11 років, які навчаються у 1 – 4 класах загальноосвітньої школи. Опановуючи для себе новий вид діяльності – навчання, молодші школярі ще багато часу і енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесни-ками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, фор-муються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рі-вень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи.

Головною особистісною характеристикою молодшого школяра є прийняття і усвідомлення своєї внутрішньої позиції, що дає підстави вважати цей вік зрілим дитинством [Савчин М., 2005, 165].

У