Поняття цінностей скоріш уловлюється, ніж привчається. Вчителі повинні мати стійки християнські переконання, цінності та моральні принципи та діяти відповідно з ними. Надзвичайно важливо, щоб вчителі та батьки визначили ті, які вони хочуть привити своїм дітям і виховували дітей відповідно до них. І тому, велика увага для формування християнських цінностей у дітей молодшого шкільного віку надається моральному вихованню.

Нагадаємо, що розвиток психіки здійснюється передусім на основі провідної для певного вікового періоду діяльності. такою діяльністю для молодших школярів є навчання, яке суттєво змінює мотиви їхньої поведінки та відкриває нові джерела розвитку пізнавального та особистісного потенціалу [Заброцький М., 2005, 60].

Як вважає Л. Божович, семирічна дитина це період зародження соціального „Я” дитини.

Зміна самосвідомості зумовлює переоцінку цінностей. Те, що було важливе раніше, стає другорядним. Колишні інтереси, мотиви втрачають свою спонукальну силу, їм на зміну приходять нові. І в цей період дуже важливо не втратити час, а допомогти дитині сформувати правильні пріоритети та цінності [Божович Л., 1968, 209]. В даному випадку йдеться про цінності християнські.

Відбувається перехід до нової соціальної ситуації. Дитині потрібно вступити у стосунки з суспільством як із сукупністю людей, котрі здійснюють обов’язкову, суспільно необхідну й корисну діяльність. У сучасних умовах це виражається насамперед у прагненні дитини піти до школи, стати учнем. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те що пов’язане з грою, стає менш важливим. Маленький школяр продовжує із захопленням гратися ще довго, але гра вже перестає бути основним змістом його життя [Заброцький М., 2005, 59].

Три фактори впливають на формування християнських цінностей у дітей:

наслідування прикладу тих, хто має авторитет;

похвала та покарання;

роздуми та свідомий вибір.

Моральне виховання – це виховна діяльність школи і сім’ї, що має метою формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності [Фіцула М., 2004, 51].

Цілісність особистості найбільш чітко виступає саме ф її моральному розвитку, який неможливий без здійснення єдиної цілісної системи морального виховання [Люблінська Г., 1974, 337].

Сьогодні прийнято говорити про дві етичні (моральні) системи, якими користується людство. Перша з них є домінуючою у Західній Європі в Америці. Там люди дотримуються принципу: заради досягнення навіть “великого добра” аж ніяк не можна допускати “мале зло” (скажімо, допомагати товаришеві, передавши йому шпаргалку). Для представників другої етичної системи (вона, зокрема, є панівною на території колишнього СРСР) поєднання добра і зла цілком прийняте (нас привчили до цього) [Климишин І., 1995, 28].

Вікові особливості морального виховання.

Для молодшого школяра, через пряму залежність оцінки його діяльності й, насамперед, навчальної від усвідомлення й одержування ним певних норм і правил шкільного життя, стає характерним підвищений інтерес до того, як належить діяти у різних обставинах, а, значить, і до змісту норм моралі, виникає активне прагнення додержуватися таких норм і правил поведінки. Підвищена увага до морального боку поведінки навколишніх виражається в бажанні учня дати моральну оцінку вчинкам інших, у його вимогам належної поведінки від однолітків. У той же час поведінка самої дитини продовжує зумовлюватися здебільшого безпосередніми мотивами. При чому протиріччя між бажанням діяти правильно й реальною поведінкою не викликає вини або самоосуду вихованця. Свідомо приймаючи правила, навчаючи їм інших, вимагаючи від них їх додержуватися, дитина наче стверджується в тому, що дійсно відповідає моральним зразкам. А при виникненні протиріччя між моральним зразком і власною поведінкою дитини вона, як правило, не відчуває докорів сумління й легко заспокоюється на тому, що це вийшло випадково й вона того робити не хотіла [Власова О., 2005, 240].

Як основне завдання морального виховання в молодшому шкільному віці виділяється розвиток довільного рівня моральної саморегуляції поведінки. Для цього доцільно:

формувати такі навички поведінки, які необхідні для виконання пред’явлених дитині моральних правил: чітко виділяти необхідні навички й вміння, розкладати їх на прості дії, в яких вправляли дитину, постійно заохочуючи й підкріпляючи успіхи позитивною оцінкою;

спеціально доводити до свідомості дитини протиріччя між її уявленням про себе як про моральну особистість та її реальною поведінкою таким способом, щоб дитина не лише усвідомлювала це, а й переживала його;

розвивати довільність її поведінки, вміння діяти цілеспрямовано, за заздалегідь визначеною метою [Власова О., 2005, 240].

Необхідно розглянути розвиток пізнавальних психічних процесів молодших школярів, сприятливих для формування в дітей християнських якостей.

Сприймання молодших школярів досить розвинуте.

Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого виду діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебігу процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об’єктів, розширюється обсяг запам’ятовування тощо [Заброцький М., 2005, 64-68].

Характерною віковою особливістю є недостатньо розвинута довільна увага молодших школярів. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об’єкти (тому уроки-заняття з цими дітьми мають бути яскраві, захоплюючи з постійною зміною видів діяльності). Увага молодших школярів тісно пов’язана з важливістю навчального матеріалу. Усвідомлення необхідності, цінності нової інформації, інтерес до її змісту зумовлює стійкість їхньої уваги. Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою.