Діти потребують Бога так само, як і дорослі, і вони мають право дізнатися про Нього. В дитині Ісус явив нам приклад правильного відношення до Себе: “Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть Їм, - бо таких Царство Боже!” (Єв. від Марка 10:14б-15) [Біблія, 1988, 1247].

Кожна дитина важлива для Ісуса. Він любить дітей так само, як і кожного з нас. Задача дорослих – привести дітей до Ісуса, щоб Він благословив їх: “І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши” (Єв. від Марка 10:16). [Біблія, 1988, 1247].

Згідно зі ст. 35 Конституції України, “церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви”, що визначає світський характер держави, а також світське навчання і виховання в закладах освіти усіх типів [Конституція України, 2005. 11].

У Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 р, сказано, що релігійне виховання дітей, здійснюють батьки в “рамках родини” відповідно до своїх релігійних переконань [Права людини, 1992, 21].

Релігійні організації можуть вести навчання з питань релігії “в місцях для цієї мети пристосованих”. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” (ст. 6) передбачає, що “релігійні організації мають право створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, використовуючи для цього приміщення, що їм належать” [Основні чинні кодекси і закони України, 2003, 113-117].

Навчання в недільній школі є однією з можливостей познайомити дітей з Ісусом. Можливо, діти вже дома знали про Бога від батьків або родичів. Але частіше батьки не мають достатньої підготовки, щоб докладно розповісти про Біблію, життя та діяння Ісуса, його значення в житті дитини. Тому батьки приводять дітей в церкву, щоб там вони могли дізнатися більше.

Сьогодні майже в кожній християнський церкві діє недільна школа для дітей – за виключенням тих випадків, коли церква не має кваліфікованих вчителів або людей, які б хотіли взяти на себе цю відповідальну роботу. Ми всі любимо дітей, але не всі мають вміння спілкуватися з ними, не всі здатні навчити відчувати Божу любов.

Кажуть, що діти чисті створіння і вони все одно попадуть на небо, і не треба їм розповідати про Бога, Ісуса Христа, Його стражданнях та смерті на хресті. Як би нам не хотілось у це вірити, але ми не повинні забувати про те, що написано в Біблії: “бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (посл. до Римлян 3:23) – [Біблія, 1988, 1391].

Це відноситься і до дітей, хочемо ми цього чи ні. Вже з раннього віку діти починають відчувати свою провину перед Богом. Одні батьки можуть посилити це відчуття, постійно дорікаючи дитині у всьому, що він зробив або не зробив, інші можуть сказати дитині, що вона даремно хвилюється, і що в неї не має ніякої підстави відчувати себе пригніченою, що краще забути про неприємне і сміливо жити далі, бо все життя попереду. Коли ж все-таки дитина встигла згрішити?

Оскільки ми – люди, в нас живе схильність до гріха. Внаслідок гріха Адама ми знаходимося у владі первородного гріха. Нам постійно доводиться робити вибір між добром і злом. Дитина поступово виростає в пізнанні добра і зла, але якщо вона не отримає християнського виховання згідно Біблії, погляди дитини на світ, цінності будуть безперечно спотворені. Правильну уяву про життя дає нам Біблія. Бог сам дав нам правила життя, які дають змогу людям жити в мирі і злагоді між собою. Він також відкрив нам прямий доступ до Самого Себе, пославши до нас Свого Сина, Ісуса Христа [Стотт Д., 2004, 61].

Ісус своїм прикладом показав, як нам треба відноситися один до одного і до Бога. Саме головне те, що Ісус помер за нас на Голгофському хресті, він поніс наше покарання: “Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив. А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, - кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на свою дорогу, - і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! Тому то дам уділ Йому між великими. І з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!” (Ісаї 53:4-6,12), і примирив нас з Богом: “Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення. Оце ми як посли замість Христа: примиріться з Богом!” (2 посл. до Коринтян 5:18-19) – [Біблія, 1988, 909, 1425].

Завдяки Ісусу Бог простив нам наші гріхи, і ми можемо стати дітьми Небесного Батька, дітьми Бога. Таким чином, Ісус – наш старший брат. Ісус – наш найкращий друг, Він допомагає нам усюди, і в молитві ми можемо розповісти Йому про все. Біблія пише про одвічні цінності: “…любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, добрість, вірність, тихість, здержливість…” (посл. до Галатів 5:22-23) –