Об'єкт дослідження - процес естетичного виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - естетично-творча діяльність молодших школярів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити зміст, форми, методи розвитку естетично-творчої діяльності молодших школярів у процесі позакласної роботи.

Завдання дослідження:

1) на основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначити сутність та зміст поняття «естетично-творча діяльність»;

2) проаналізувати досвід вчителів початкових класів з естетичного виховання дітей у процесі позакласної роботи;

3) визначити критерії та рівні сформованості в учнів початкових класів естетично-творчої діяльності;

4) виявити педагогічні умови формування у молодших школярів естетично-творчої діяльності в процесі позакласної роботи;

5) розробити та експериментально апробувати методику розвитку естетично-творчої діяльності учнів початкових класів.

Методологічну основу дослідження складають наукові положення про єдність процесів емоційно-естетичного та художньо-творчого освоєння навколишнього світу; про гармонійний розвиток особистості на засадах гуманізації та гуманітаризації освітнього процесу.

Теоретичну основу дослідження становлять сучасні ідеї особистісно- діяльнісного і системного підходу до аналізу педагогічних явищ і процесів (І. Бех, С. Гончаренко, В. Рибалка, О. Усова, І. Якиманська та ін.); фундаментальні положення психолого-педагогічних концепцій творчої діяльності (К. Абульханова-Славська, І. Волощук, О. Мелік-Пашаєв, В. Моляко, А. Петровський, В. Романець та ін.); теорія і методика естетичного виховання дітей (С. Анікін, В. Бутенко, С. Жупанин, Л. Коваль, Л. Масол, Н. Миропольська, Л. Пєчко, Г. Тарасенко, Т. Цвелих, Г. Шевченко, А. Щербо та ін).

Для розв”язання поставлених завдань використано теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних; емпіричні методи дослідження: анкетування учнів, батьків і вчителів, оцінка продуктів дитячої творчості; педагогічний експеримент; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні критеріїв та рівнів сформованості в учнів початкових класів естетично-творчої діяльності; виявленні педагогічних умов формування у молодших школярів естетично-творчої діяльності в процесі позакласної роботи.

Практичне значення роботи полягає в розробці методики розвитку естетично-творчої діяльності учнів початкових класів у позакласній роботі, яка може бути використана в роботі вчителів початкових класів та студентів педінститутів під час педпрактики.

Апробація дослідження здійснювалась шляхом регулярних повідомлень та виступів на засіданнях студентського наукового гуртка, а також шляхом використання напрацьованих методичних розробок у практиці роботи початкової школи.

Структура магістерської роботи включає вступ, 2 розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЕСТЕТИЧНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Психолого-педагогічні передумови розвитку естетично-творчої

діяльності молодших школярів

У дітей молодшого шкільного віку провідною стає навчальна діяльність. У процесі навчальної діяльності дитина систематично оволодіває змістом розвинутих форм суспільної свідомості - науки, мистецтва, моралі, права та умінням діяти відповідно до їх вимог. Порівняно з дітьми дошкільного віку молодші школярі здатні відокремлювати у предметах і явищах суттєві зв'язки і відношення. За умов становлення уявного планування дитина молодшого шкільного віку починає робити це як з реальними речами, так і з їх образами.

Психологи та педагоги зазначають, що найбільш інтенсивне формування ставлень до світу, які поступово трансформуються у властивості особистості, здійснюється у молодшому шкільному віці. Л С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін пояснюють це тим, що саме цей віковий період в житті дитини є "періодом активного розвитку мислення, яке полягає, перш за все, у виникненні незалежної від зовнішньої діяльності внутрішньої інтелектуальної діяльності, системи особистих розумових дій " /28, с.189/ Згідно з теорією Л. С. Виготського, кожний етап психологічного розвитку характеризується своєрідністю психічних процесів. Різні психічні функції при цьому розвиваються нерівномірно. Для кожної з них існує період оптимального розвитку, що й зумовлює своєрідність структури свідомості на кожному етапі розвитку дитини. Так, в період раннього дитинства домінуючим процесом є сприймання, у дошкільника – пам”ять, а в молодшого школяра на перший план виходить мислення; память, яка, "здійснюється у зв’язку і на основі мислення, починає набувати логічного характеру" /28, с.150 /. Змінюється у молодшому шкільному віці й характер сприймання. Воно перетворюється з аналізуючого на синтезуюче, з такого, що базується на очевидних ознаках, на те , що встановлює зв'язки /75, с. 255/. Однією з важливих потреб дітей названої вікової групи є потреба у зовнішніх враженнях, яка згодом перетворюється у пізнавальну потребу. Дитина виявляє максимум активності, але до тієї пори, поки не згасне почуття новизни. Саме задоволення цієї потреби поступово сприятиме збагаченню емоційно-чуттєвого досвіду школярів. Важливо також зазначити, що розвиток потреб дитини 7-9 років відбувається у напрямі домінування духовного над матеріальним.

У першокласників дуже часто може проявлятися імпульсивність поведінки. Натомість учні 3-4-го класів починають здебільшого стримуватися у виявлені своїх почуттів. Це призводить до того, що моторні імпульсивні реакції, характерні для дошкільняти, які мають ще досить велике значення у поведінці першокласників, починають змінюватися мовними ще в другому класі, а до третього класу помітно розвивається мовна виразність, збагачується інтонація. Поступова довільність поведінки починає відбиватися й на сфері почуттів. Імпульсивність є результатом підвищеної емоційності. Завдяки останній учні 1-го класу швидко відволікаються на яскраві неочікувані подразники, на все, що захоплює своєю новизною. Учні другого класу здатні більше зосереджувати увагу на предметі навчання. Особлива наполегливість, як свідчать психологічні дослідження, властива учням третього-четвертого класу, завдяки чому вони й досягають великих успіхів у пізнавальній діяльності.

Великою нетривалістю, легкістю відволікання відрізняється